«Увага! — написано величезними червоними літерами на www.ukrabilly.com. — Цей сайт не призначенно для сімейного перегляду. Сайт для справжніх УКРАБІЛІВ включає в себе ненормативну лексику, повну відсутність комерційної реклами та низькопробної порнографії. Сайкобілі та рокабілі — над усе. Ніякої політики і НІЯКИХ ДОБРИХ СПРАВ!» — такий нічогенький початок має перший український офіційний більш-менш пристойний сайт, який нещодавно з'явився у мережі.
Тим, хто захоплюється музикою ска, нема потреби пояснювати, з чим її їдять. А для «чайників»: музика ска — це досить дивні шоу, де величезний, голений налисо колобок із жахливими гримасами в темпі під 150 ударів за хвилину відскакує, як баскетбольний м'ячик зі сцени, іноді видобуваючи засунуту в підтяжки флейту, наприклад. Для досягнення особливої якості гри музикант може активно й шумно позбавитися надлишку слюни просто під час пісні. Щодо цього можливі різні варіанти. Залежить від напряму, який представляє той чи інший виконавець: панк-н-рол, психобілі, ска, сьорф.
Цілком можливо, хтось із вас потрапив на «Ukrabilly Bang», квітневе столичне збіговисько скінхедів, як вони гордо (я без іронії) називали Перший всеукраїнський рок-н-рольний фестиваль. А 3 липня, тобто завтра, в неділю, відбудеться ще один фестиваль, який організатори, зваживши на маленьку кількість учасників, називають пестливо «фестивальчик».
Літня зустріч, напевне, буде менша за весняну. Проте в ній заявлені майже всі напрями музики : psycho/rockabilly, ska, surf, punk. Одні назви груп чого варті: «Цирроз МК» (Київ), «Mystification» (Житомир), «Skaska»(Київ), «Los Fartos» (Київ), «Круті Педалі» (Полтава), «Халепа»(Київ)та «Bastard & The Projectiles» (Чернігів), а музику, чи то пак шум і крики (групи ж бо молоді, оформилися тільки років два-три тому) ви почуєте в скейт-парку «Мiст». Дійство відбуватиметься просто неба в столичному скейт-парку о 17:00. Коштуватиме такий кайф 20 грн.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
