Слова: Білосніжка. Музика: Семеро «гномів»

25.06.2005
Слова: Білосніжка. Музика: Семеро «гномів»

«Гноми» i бек-вокалiстка. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Цього червня Олені Вінницькій уже пощастило на чотири дні разом iз чоловіком, учасником рок-гурту Cool Before Сергієм Алексєєвим, махнути в Крим. Відпочивали в селищі Партенід, біля підніжжя Аю-Даг (Ведмідь-гори), пили сухе червоне вино, ходили в гори, побували в Лівадійському палаці та у Нікітському ботсаду. І називається це: зробив діло — гуляй сміло! Бо діло Олена зробила: в українських музичних крамницях уже продається її альбом «007», з наступного тижня на музичному каналі «М1» починається ротація кліпу на ремікс «007» та на англомовну версію цієї пісні. А попереду — літній запис нового альбому і гастролі країною.

      До мультимедійного диска увійшли усі чотири відео Олени («Давай забудем все», режисер — Віктор Придувалов, «Рассвет» — Віктор Віліс, «Измученное сердце» — Олександр та Ігор Стеколенки, «007» — Олександр Ігудін), приблизно сорок фотографій, багато з яких не були опублікованими: тут є фото з виступу Олени на концерті в «Кардіганс» чи, наприклад, зі зйомок усіх кліпів. А також 14 треків, серед яких досить реміксів, зокрема від діджея Gorchitza (Олексій Лаптєв). Олена розповідає: «Діджеї в моєму розумінні завжди були трутнями, які не ясно, що роблять. Але після запису цієї платівки я зрозуміла: це не завжди так. Фінальні композиції навіть не ремікси на пісні «Давай забудем все» та «Измученое серце», а радше, нове дихання моїх пісень». А DJ Lemon про свій ремікс композиції «Давай забудем все» говорить: «Я реміксував голос за новітніми технологіями, з якими в Україні ще ніхто не працює. З одного боку, це був експеримент, з іншого — чиста творчість. Моя версія дуже драйвова, її можна грати на великих стадіонах».

      Перед початком презентації альбому, яка відбулася в четвер в кінотеатрі «Україна» (компанія «Юкрейніан Рекордс», iз якою Вінницька уклала контракт, також співпрацює з кінотеатрами мережі «Лінія кіно»: тут перед показами фільмів тепер будуть крутити кліпи виконавців «ЮР» — Марічки Бурмаки, Каті Чилі, «Естетік Ед'юкейшн», Олени Вінницької та інших) Олена сидить за столиком за великим пересувним екраном. На ній джинси і майка, плечі все так само оголені, і наколка теж на своєму місці; Олена зосереджено курить. Хлопці з гурту Cool Before оточили її колом і щось говорять, збоку Вінницька виглядає Білосніжкою в оточенні дебелих «гномів» у чорних піджаках. Прийшла стиліст Наталя Скиба, співачка переодягається, але її візія змінюється мало. Наталка говорить «УМ», що сценічний образ Олени не надто відрізняється від щоденного, просто трішки доповнений. Отож з'являються фірмові підтяжки та чорний капелюх — співачка сідає на стільчик і виконує дві нових пісні (про «астронома-звездочета» і про «я сыта тобой, одиночество, уходи домой, не морочь меня, писем не пиши»), які увійдуть до нової платівки, в акустичному варіанті. У свої перші ноти Вінницька вступає фальшиво, в цей момент її чоловік відриває очі від гітари і на якусь мить здивовано дивиться на Олену...

      Прийшли на презентацію і прихильники Вінницької: один італієць говорить їй, що таких геніальних рок-виконавців ще світ не бачив. Олена згадує: «А! Я вас знаю, ви вже мені колись таке казали». Цікаво, що її ніс при цьому не задирається високо вгору, і, взагалі, вона пристойно реагує на всі запитання, із задоволенням позує фотографам, видно, словом, що слова «а внутри меня реки и озера» писалися із себе. «Всі оці пісні про прості людські переживання, які точно всі ми маємо. Між іншим — кажу не як співачка, а як меломан — альбом треба купувати, бо через кілька років його вдень зі свічкою не знайдеш...», — демонструє знання основ реклами Вінницька.

      А стосовно італійця, то Олена чесно зізнається, що зі сказаного англійською не все розуміє, і, взагалі, при записі альбому займалася з професіональним перекладачем, який спеціально ставив їй американську вимову та адаптував переклад тексту на пісню «007» англійською. В далекому майбутньому Вінницька планує приборкувати Захід. Тримайся, Остін Пауерс!

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>