Нерідна школа

15.10.2003

Ще в Україні не згасло обурення з приводу розпорядження Прем'єр-міністра України Віктора Януковича «Про виключення зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника споруд Почаївської Свято-Успенської лаври» (які заплановано передати Московському патріархатові), як у містечку Почаїв, що наТернопіллі, розпалюється черговий скандал. Знову — із політичним забарвленням. Наприкінці серпня телеканал «Інтер» чи не щодня демонстрував відеоролики про відкриття у Почаєві школи «нового типу» під патронатом місцевої Свято-Успенської лаври. П'яти-шестилітні діти, напучувані (не хочеться сказати надресовані) дорослими, з телеекрана плювали... на українську національну освіту. Вони, мовляв, з радістю сядуть за парти новоствореної школи у Почаєві, аніж навчатимуться у звичайних державних загальноосвітніх закладах, де «учні і палять, і нецензурно лаються, і недоїдають, і позбавлені догляду з боку вчителів»... Першим тривожним сигналом стало те, що школу відкрили без «благословіння» управління освіти Тернопільської облдержадміністрації й Кременецької РДА, знехтувавши оформленням реєстрації й установчих документів, як того вимагає Закон України «Про освіту». Коли у перші дні вересня директор Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів завітав до напівпідпільної школи поблизу Лаври, войовничого вигляду «функціонери» з порога вказали йому на двері... Зі слів очевидців, у цій школі вже тепер — «русскій дух і Расієй пахнєт»... Згідно з документами, це — філія «Севастопольського середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу «Традиційна гімназія». Засновником навчального закладу є колективне підприємство «Середній загальноосвітній учбово-виховний заклад «Традиційна гімназія», зареєстрований 11 червня 2001 року в Севастопольській міській держадміністрації. А засновником гімназії є громадська організація «Севастопольський центр православної освіти». «Резиденція» директора Тетяни Сіроштанової — у Севастополі. Власне у Почаївській школі працюють шестеро вчителів.

Деякі представники місцевої влади заспокоювали обурених співгромадян: мовляв, не треба завчасу драматизувати й так непросту суспільно-політичну ситуацію — спершу слід ретельно розібратися. Проте районні осередки Української народної партії, Народного Руху, БЮТi, Товариства «Просвіта», Всеукраїнського об'єднання ветеранів війни (під орудою народного депутата України Ігоря Юхновського, з діда-прадіда кременчанина), Конгресу українських націоналістів твердо переконані в тому, що не варто поступатися таким випадам, не протидіючи. До Почаєва відрядили повноважну комісію відділу освіти РДА. Директорка в день приїзду комісії була десь «у справах». Налаштовані агресивно педагоги відповідали на запитання ухильно. Комісія повернулася до Кременця, збагнувши, що наштовхнулася на «брилу» відчутної «присутності» якогось впливового покровителя цього «інородного тіла».

Уже скомплектовано 5 класів та дошкільну групу (12 дітей 5-річного віку). Більшість учнів у всіх класах — приїжджі (з міст і сіл Тернопільської та інших областей). Навчальний план складено на основі Типового плану Міністерства освіти і науки України, обов'язковим предметом є «Російська мова» (загалом на Тернопіллі ця дисципліна в загально-навчальних закладах наразі перебуває у розряді факультативних, тобто її викладають винятково за бажанням учнів, а російську літературу подають у категорії інших зарубіжних). Приміщення надала в оренду Почаївська лавра. На даний час є п'ять класних кімнат, учні навчаються у дві зміни. Немає жодних сумнівів у тому, що дітей у підпільній школі годуватимуть духовним хлібом чужої випічки. Прищеплюватимуть учням спотворене уявлення про історію, не навчатимуть власне української культури. Можна собі уявити, яке насіння проросте згодом у дитячих душах. І чи не поповняться таким чином лави проросійської «п'ятої колони»?

У Почаєві наразі діє духовна семінарія МП, а в Кременці випускає регентів (дияконів, керівників церковних хорів) духовна школа при Свято-Миколаївському соборі. Свого часу почаївські монахи підступно захопили й знищили цілий наклад брошур про Почаївську Свято-Успенську лавру тільки за те, що в цьому об'єктивному виданні її було названо святинею українського народу і згадано про перебування у ХІХ-му столітті в Почаєві Тараса Шевченка. Щороку Україна вшановує пам'ять про свого Пророка в українських церквах. У жодній церкві УПЦ (МП) у день смерті поета не служать поминальні панахиди. Проте у Києво-Печерській лаврі справно моляться на могилі російського горе-реформатора Петра Столипіна. Ні в Києві, ні на Кременеччині жодна із церков МП не відслужила панахиди за жертвами голодомору. Якщо справжні українські церкви під час актиній моляться за Україну, український народ, уряд, військо, князів, гетьманів, січових стрільців, то в храмах МП — за якусь «страну нашу». А коли Церква втручається у політичні питання держави, вона перестає бути Церквою, перетворюється на політично-релігійну організацію.

Що ж до нашого вчительства у державних школах — так, воно принижене і затиснене нестатками. Бо ж зневага до освіти, особливо в глибинці, стала лінією влади. Реформу в цій галузі здійснили у формі шторму, не забезпечивши грунтовної фінансової підтримки. Але, попри все, нинішня освіта є українською, бо прищеплює дітям національні цінності. Однак не стане дивиною, коли знедоленим педагогам буде важко зберегти в собі національне осердя, якщо поряд спокусливо шелестітимуть купюри із зображенням московського Кремля — освітяни ламатимуться під звабою пропозицій і, наступаючи на горло власній пісні, сприятимуть зросійщенню молоді. З іншого боку, не може не дивувати безхребетна позиція батьків «викрадених» дітей. До слова, деякі учні, розчарувавшись у новій Почаївській школі, вже перейшли навчатися до інших закладів.

Юлія РЕДЬКО, голова Кременецького

районного об'єднання Товариства «Просвіта»

ім. Т. Г. Шевченка.

Анатолій ТУНИЦЬКИЙ, голова районного

осередку Всеукраїнського об'єднання

ветеранів війни.

Богдан КУЛЬЧИНСЬКИЙ, голова Кременецького

районного проводу

Народного руху України.

Леонід КРАВЧУК, кандидат історичних наук, голова Кременецького районного проводу

Української народної партії.

Василь СТЕЛЬМАЩУК, голова Кременецького