Ще вісім кандидатів вибули з конкурсу до Антикорупційного суду та один — до Апеляційної палати ВАС

25.01.2019
У 2018 році одним із найбільших досягнень роботи Верховної Ради став Закон «Про утворення вищого Антикорупційного суду».  
 
Після першого кроку — створення антикорупційної Феміди, яка займатиметься винесенням вироків корупціонерам, початок роботи суду затягується.
 
І якби не тиск міжнародних партнерів і громадських організацій — ситуація б і надалі залишалася на стабільно-непорушному рівні. 
 
Повністю провести судову реформу без  повноцінної роботи Антикорупційного суду неможливо. У цьому запевняють як міжнародні, так і вітчизняні експерти. У підсумку, суд розглядатиме справи винятково за поданням НАБУ. 
 
Уявіть  — 176 кримінальних проваджень за корупційні діяння. Немало ж, правда? Проте у 2018 році з цих 176 проваджень покарали лише трьох осіб у двох кримінальних провадженнях.
 
Таку інформацію повідомили в Національному антикорупційному бюро. І причиною патової ситуації із покаранням корупціонерів є відсутність Антикорупційного суду, зазначили у відомстві.
 
У НАБУ вкотре підкреслили, що ситуація із боротьбою з корупцією так і залишатиметься на низькому рівні, якщо затягуватимуть створення Вищого антикорупційного суду.
 
Найпопулярнішими причинами нерозглядання кримінальних прова­джень є зайнятість судів, неявка учасників процесу та тривалий розгляд апеляцій.
 
МВФ і тут допоможе
 
Очевидно, що інституція, початок роботи якої  так чекають західні партнери, гальмується всередині країни. Пришвидшити роботу в цьому питанні зміг МВФ.
 
Кредитори в меморандумі зазначили, що Україна зобов’язана до кінця червня 2019 року запустити роботу Антикорупційного суду.
 
Також призначити до ВАСУ принаймні 35 антикорупційних суддів iз бездоганною репутацією та відповідними професійними навичками до кінця квітня цього року. І ось тут, як з’ясувалося, і починаються найбільші складнощі.
 
Громадські активісти та антикорупційні організації, проаналізувавши досьє близько 50 кандидатів, які подалися на вакантні посади до Антикорупційного суду, зробили висновок, що вони не можуть бути обраними до нової інституції через сумнівну репутацію.
 
У свою чергу, Громадська рада міжнародних експертів, до складу якої входять представники з інших країн світу, заявила, що завершила свій відбір кандидатів, і частину з них має намір зняти з конкурсу. 
 
Після спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з Громадською радою міжнародних експертів ще 9 осіб залишили список претендентів на крісла антикорупційних суддів.
 
Це при тому, що в понеділок міжнародні експерти визнали недоброчесними ще 9 кандидатів, один суддя покинув конкурс за власним бажанням.
 
У свою чергу, цього тижня на зустрічі в Давосі Президент Петро Порошенко заявив — Антикорупційний суд буде сформовано до президентських виборів, а точніше — до кінця лютого. 
 
А що у світі?
 
Україна не унікальна у питанні створення Антикорупційного суду. Проте варто визнати, що практика створення таких установ популярна у країнах третього світу. Антикорупційний суд створено там, де рівень корупції вимагає функціонування такої установи, зазвичай, це азіатські та африканські країни — Філіппінські острови, Пакистан, Кенія, Уганда, Палестина та ще низка країн iз високим рівнем злочинності.
 
У Європі лише три країни були змушені створювати антикорупційний суд — Словаччина, Хорватія та Болгарія. За моделлю суду першої інстанції, на прикладі якого і хочуть побудувати український аналог, у Європі працюють Хорватія та Словаччина.
 
І за роки існування установ показники рівня корупції, особливо в Хорватіії,  таки знизилися. Підтвердженням цього є індекс сприйняття корупції від Transparency international.
 
Але якщо в європейських країнах рівень корупції одразу був не критичним, то Сенегал, наприклад, зробив справді гігантський прорив: за 7 років існування суду країна опустилася на 30 позицій з 94-го на 64-те місце.
 
Натомість низці країн, таких як Камерун, Бурундi, Непал i Пакистан, антикорупційні суди не допомогли. Всі ці країни скотилися на кілька десятків позицій у глибоку корупційну прірву.
 
І тут варто зазначити, що Україна перебуває майже в ідентичній ситуації у рейтингу індексу сприйняття корупції зі згаданими країнами.
 
У Таїланді, Танзанії і Мексиці антикорупційні суди працюють за невизначеною моделлю і оскільки створені вони в 2016-му, а в Мексиці — у 2017-му, то й результати їхньої роботи ще не відчутні. Палестина, де суд діє з 2010 року, взагалі відсутня у рейтингу.
 
Зважаючи на міжнародний досвід, варто розуміти, що лише через створення Антикорупційного суду країні не вдасться побороти корупцію, проте якщо консолідація існуватиме між усіма антикорупційними органами, що і сталося, наприклад, у Хорватії, то ситуація суттєво може по­кращитися і в Україні.