Битва за «Київ»: як активісти намагаються врятувати славнозвісний кінотеатр

14.01.2019
Битва за «Київ»: як активісти намагаються врятувати славнозвісний кінотеатр

Понад 3200 голосів підтримки за 10 днів від дня опублікування має петиція №8485 «Захистити кінотеатр «Київ» та забезпечити його роботу» на сайті Київської міської ради.
 
 
Для збору потрібних 10 тисяч зареєстрованих захисників одного з кращих культурницьких кіноцентрів столиці — щоб міська влада офіційно відповіла на їхній запит — лишається більше 2 місяців. 
 
 
Ще 26 грудня стало відомо, що за останні роки звична робота кінотеатру «Київ» перебуває під загрозою, бо 4 січня 2019-го — закінчення терміну дії договору оренди кінотеатру, що є комунальною власністю та вже протягом тривалого часу перебуває в користуванні ТОВ Культурний центр «Кінотеатр «Київ».
 
Про можливе закриття через небажання КМДА подовжити договір оренди підприємству, що управляє культурним центром у будівлі, повідомив голова Держкіно України Пилип Іллєнко.
 
У зверненні до преси та громадськості директорка ТОВ Культурний центр «Кінотеатр Київ» Вілія Бондаренко уточнила, що 9 жовтня 2018 року Департаментом комунальної власності міста Києва було зареєстровано лист під номером № 062 /13970 з проханням подовжити оренду на 10 років. 
 
Уже наступного дня, 27 грудня, на сайті КМДА з’явилася інформація про те, що кінотеатр «Київ» не закриватимуть. Однак планують включити його до комунальної мережі «Київкінофільм», а не продовжувати договір оренди з ТОВ «Культурний центр Кінотеатр «Київ», яке постійно просить знизити орендну плату. Цитували слова директорки Департаменту культури Діани Попової.
 
Тим часом свідома кіноспільнота — професіонали і просто глядачі — почали бити тривогу. Перше: якщо реалізуються оголошені перед Новим роком плани КМДА, кінотеатр «Київ» може стати в один ряд із «Факелом», «Дніпром», «Загребом» чи іншими комунальними кінотеатрами, які не є аж надто помітними культурницькими центрами столиці.
 
Друге — не підписати договір із давніми орендарями ще не означає, що у столичної влади трохи згодом не намалюються плани підписати «правильний» документ з іншими, «щоб додати грошей у бюджет міста», а насправді комусь дати змогу через роки привласнити прекрасну будівлю у самому центрі столиці, біля площі Льва Толстого, за 2 хвилини ходу від Хрещатика.
 
Восени 2018-го всім продемонстрували наочно, що така схема можлива: минулого 1 жовтня припинили діяльність кінотеатри «Кінопанорами» та «Україна» в радіусі буквально кількасот метрів від резонансного нині «Києва». 
 
Кінотеатр «Київ» відкрили у столиці в 1952 році. У 2000-му команда ТОВ Культурний центр «Кінотеатр «Київ«, орендуючи площі із 1998-го, провела у будівлі капітальний ремонт та закупила нове обладнання. У цьому двоповерховому презентабельному приміщенні проходять міжнародні та всеукраїнські фестивалі, зокрема КМКФ «Молодість», спецпроекти, ексклюзивні програми, ретроспективи.
 
Експертом-професіоналом у питанні кінотеатру «Київ» публічно виступив голова Держкіно Пилип Іллєнко. У розлогому письмовому коментарі він усе розклав по полицях:
 
«У першу чергу, звичайно, треба привітати намір влади міста Києва забезпечити діяльність кінотеатру за його профілем. Крім того, в мене не викликає сумнівів професійність нинішнього керівництва КП «Київкінофільм», не можна не помітити значні зусилля директора КП Дениса Хомича та його команди щодо відродження та розвитку мережі комунальних кінотеатрів, які дісталися їм від «попередників» далеко не в найкращому, а в багатьох випадках просто занедбаному стані. Враховуючи реальні можливості і ресурси КП, його керівництво демонструє дуже хороший результат роботи. За останні роки Держкіно реалізувало чимало проектів з популяризації нашого кіно спільно з КП «Київкінофільм«, і не тільки в Києві, а й за кордоном.
 
Проте це все зовсім не означає, що керівник кінотеатру «Київ» Вілія Іванівна Бондаренко та її команда є менш ефективними менеджерами в галузі кінопрокату. Адже це саме вони зберегли, відродили та розвивають кінотеатр «Київ» за приватні кошти протягом ось уже 20 років та перетворили його на один з основних кіномайданчиків та фестивальних центрів не тільки Києва, а й усієї країни, де було реалізовано велику кількість проектів з популяризації національного кіно.
 
До речі, їхні прагнення зменшити орендну плату — ознака якраз не проблем платоспроможності, а ефективного менеджменту. Я, наприклад, ще не зустрічав на своєму життєвому шляху орендарів, які прагнули би підвищити вартість оренди. Варто також зазначити, що заклад культури (яким, без сумніву, є кінотеатр «Київ») має право на певні пільги. Кінотеатр «Київ», крім орендної плати, ще платить за земельну ділянку, на якій він розташований, комунальні платежі, несе витрати на поточний ремонт, оновлення імпортного обладнання, заробітну плату персоналу та передбачені законом податки та виплати, як і будь-яке інше підприємство, і значна частина цих коштів іде якраз до міського бюджету.
 
Але, на мою думку, сума орендної плати в даному випадку взагалі не має бути ключовим питанням, адже після того як ми втратили кінотеатри «Україна», «Кінопанорама», «Дружба», «Орбіта», ім. Довженка та інші, варто розмірковувати про культурний ефект від роботи таких закладів, а він із надлишком перекриває певну, на перший погляд, «недоотриману» економічну вигоду міста. Зрештою, в Києві є з чого поповнити бюджет, крім орендної плати з культурних центрів».
 
Пилип Іллєнко і громадськість хочуть почути від КМДА відповіді на безліч питань. Наприклад. Предметом договору оренди фактично є будівля кінотеатру, все сучасне кінопроекційне обладнання, крісла, комп’ютерна техніка, меблі тощо придбані коштом орендаря і є його власністю.
 
Яким чином і на якій правовій підставі комунальне підприємство буде використовувати це майно? Чи його буде демонтовано та повернуто законному власнику?
 
Як функціонуватиме кінотеатр, якщо власник демонтує все обладнання? Яка подальша доля так званих невід’ємних поліпшень орендованого майна, тобто капітального ремонту приміщень, здійснених за кошти орендаря?
 
Як буде забезпечено безперебійну роботу кінотеатру у випадку його передачі на баланс комунального підприємства, враховуючи зазначені ризики?
 
Або яким чином новий розпорядник кінотеатру забезпечить реалізацію всіх взятих кінотеатром зобов’язань перед дистриб’юторами фільмів та організаторами фестивалів, які розплановані як мінімум на півроку наперед, а в багатьох випадках мають щорічний характер?
 
«На моє глибоке переконання перед КП «Київкінофільм» зараз стоїть чимало викликів — реконструкція існуючих кінотеатрів, відновлення роботи закритих, нарощування аудиторії — все це потребує високої концентрації зусиль та ресурсів», — констував Пилип Іллєнко.
 
І дипломатично продовжив: «Упевнений, що колеги за підтримки київської та центральної влади впораються із цими завданнями. Проте кінотеатр «Київ» сьогодні — успішний сучасний кіноцентр із сформованими репертуаром та аудиторією, чи не правильніше дати можливість йому працювати і далі під керівництвом тих людей, які вже довели свою спроможність?»
 
Договір оренди поки що так і не продовжено. 11 грудня директорка департаменту культури КМДА Діана Попова написала в соціальній мережі: «...Чому ж, скажіть мені будь-ласка, коли одне з найуспішніших комунальних підприємств, завдяки Денису Хомичу, яке за три роки просто небувалий прогрес демонструє в ревіталізації всіх кінотеатрів комунальної форми власності, розвитку і демонстрації того, яким ефективним може бути місто в особі комунального оператора, якщо не красти, не доводити свідомо до руйнації будівлі з метою приватизації за копійки, вся «стурбована громадськість» не тішиться, що врешті майно залишиться точно в місті в добрих руках і профіль точно буде збережений, і фестивальна історія точно продовжиться??? Я сама знаю відповідь — бо немає довіри до влади в цілому і до окремих її представників зокрема».
 
Прес-служба голови комісії з питань власності Київради Леоніда Антоненка, за інформацією медіаресурсу «Хмарочос», повідомила, що питання про продовження договору орендарю цілісного майнового комплексу «Кінотеатр «Київ»», а саме ТОВ Культурний центр «Кінотеатр Київ» розглядатиметься на засіданні 22 січня.