«Професія вчителя у сучасному світі — це привілей, який дозволяє нам бачити, як працює і розвивається розум дитини».
У досить непростий час у вітчизняних освітніх закладах не всі так розставляють пріоритети, апріорі з вірою в успіхи дітей і готовністю підставити плече та підтримати їхні починання.
А в столичній Предславинській гімназії №56 роками плекають розвиток особистості кожного учня через знання і творчість.
Аксіома про привілей учителів — це слова заслуженого працівника освіти України, кавалера ордена княгині Ольги ІІІ ступеня Діни Іллівни Петренко, директорки одного з кращих освітніх закладів Печерського району Києва.
Засаднича для закладу формула дії розміщена у новому практично зорієнтованому збірнику «Сенс дитинства», виданому Предславинською гімназією №56 разом із багаторічними партнерами: Інститутом психології імені Григорія Костюка НАПН України, Департаментом освіти і науки Київміськадміністрації, Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у місті Києві держадміністрації, Міністерством освіти та Інститутом модернізації змісту освіти.
Презентація розкішної за змістом і оформленням книжки на понад 400 сторінок, загалом уже четвертої (!) за останні роки, відбулася у Національному палаці «Україна».
Серед гостей були високопосадовці, науковці і навіть дипломати. А найголовніше — уся шкільна родина — учні й учителі.
Про Русову, Песталоцці і... Маркса
Ці стіни пам’ятають видатних укрїнських педагогів Софію Русову і Тимофія Лубенця, — розповідають гімназисти про заклад зі 138-річною історією.
«Ми вивчаємо мови, точні й гуманітарні науки, а ще малюємо... інколи лежачи, як Мікеланджело. І любимо мистецтво, — так учні представляли себе у листі до Швейцарської фундації. — Другий поверх нашої гімназії розписаний справжньою олією. Ми любимо подорожувати. Подорожуючи реально і віртуально, ми записуємо свої враження й емоції, робимо ескізи малюнків і колажів. Так народжуються наші книги. Ми досліджуємо природу дитинства.
Колекціонуємо книги для дітей, написані різними мовами світу. В Арт-бюро зберігаються наші артефакти, які ми отримали, досліджуючи культуру Європи. Серед багатьох — зображення «Гентського вівтаря» з Бельгії, розмальовки Ієроніма Босха з Нідерландів, лялька Тільда з Норвегії, репліки гобеленів із Франції. Нам подобається вивчати історію і культурну спадщину Європи».
Співпраця Предславинської гімназії №56 зі швейцарськими інституціями тривала. Базується вона навколо постаті одного з найвідоміших педагогів-гуманістів кінця XVIII — початку XIX століття Йогана Генріха Песталоцці.
Зокрема, запрошували киян у Цюрих на «Подіум Песталоцці 2016», обговорювати на панельних дискусіях непросту тему «Між неповною зайнятістю та школою на увесь день. Яке майбутнє чекає сім’ю?».
У ході Міжнародної конференції у Педгогічному університеті столиці Швейцарії до архіву творчості «Фундації Песталоцці» передали малюнки юних талантів київської Предславинської гімназії №56. Серед них роботи з аторського мистецько-психологічного проекту «Код Малевича», який демонструвався у Києві, у Національному комплексі «Мистецький арсенал»
Предславинці у Цюриху отримали пропозицію ознайомитися з архівом творчості Йогана Генріха Песталоцці, який упродовж третини століття керував у Швейцарії навчально-виховними закладами, де формував і розвивав свої педагогічні ідеї.
Він одним із перших серед педагогів пропагував всенародну загальну освіту, оскільки головну причину бідувань простих людей вбачав у їхньому неуцтві та невмінні раціонально господарювати. Суть виховання дітей для Песталоцці була у розвитку всебічної здатності до праці та «діяльної любові один до одного».
Із креативними ірландцями Бренданом Джеймісом і Марксом Ревеле, які у рамках мистецького проекту «Цукрова демократія» разом із фондом «Ізоляція» подарували Київському Будинку вчителя копію цієї легендарної для України будівлі з абсолютно несподіваного матеріалу, діти з Предславинської гімназії творили власні шедеври на майстер-класі.
Ірландські архітектори Брендан Джейміс і Маркс Ревеле ідельним інструментом для демонстрації мистецтва вважають форму та структуру мініатюрного білого куба... цукру.
Втім, до чого тут Україна? — запитаєте ви. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття саме заможні цукровиробники збудували на території нашої країни багато культурних та освітніх закладів, інших споруд, що стали згодом пам’ятками. Тому в Брендана і Маркса виникла ідея реалізувати проект, який поєднав у собі українську історичну архітектуру та сучасний урбанізм.
Митці декілька місяців детально відтворювали київський Будинок учителя, де свого часу працювала Центральна Рада УНР. Створювали цукрову копію у приватній майстерні в Ірландії. Крихку конструкцію дуже бережно, тримаючи в руках у літаку, транспортували в Україну.
А потім, власне, у київському Будинку вчителя, з яким Предславинська гімназія — партнер у мистецько-освітньо-просвітницькій царині, ірландці Брендан Джейміс і Маркс Ревеле з учнями висікали маленькі скульптури з кубиків цукру. І цей унікальний досвід у дитячій свідомості укріпив переконання, що пізнавати історію можна нетрадиційними підходами, а творити — креативно.
Дитинство в пастелі та акварелі...
Особливою гордістю столичної гімназії №56, окрім успішного навчання учнів та їхніх численних відзнак за предметно-наукові здобутки, є Арт-бюро «Предславинське», яке відкрили 1 вересня 2014-го. Хоча дата стосується конкретного креативного простору, мистецько-творчі ідеї в гімназії реалізували завжди.
Керівник Арт-бюро «Предславинське» Руслана Рудковська.
Керівник Арт-бюро, практичний психолог, учитель-методист Руслана Рудковська каже: «Працюючи в Арт-бюро, ми пропонуємо доторкнутися до дитинства через його канони та сенси, через емоції та спогади, через авторську іграшку, листівки, малюнки та фото. Дитинство в пастелі та акварелі, у намірах і сподіваннях, у гармонії, яка поруч».
Обговорюють із дітьми все: картини українських і зарубіжних митців, традиційні паперові й електронні книжки, ілюстрації. «Було цікаво відчути себе Колумбом, який відкриває новий світ», — це відгук 16-річної Анни Коновал про малюнки на великій ретроспективній виставці «Марія Примаченко. Неосяжне» у «Мистецькому арсеналі».
У стінах Арт-бюро гімназії реалізували проект «Дешифруємо Дюрера»; розбирали канони образів картин художників сюрреалізму — «Замок у Піренеях» Рене Магрітта та «Постійність пам’яті» Сальвадора Далі; аналізували шедеври «Мона Ліза» (Джоконда) Леонардо да Вінчі, «Портрет венеціанки» Альбрехта Дюрера та «Дівчину з перлинною сережкою» Яна Вермеєра.
До речі, Арт-бюро — тактильна галерея. «Ця ідея прийшла до нас із паризького Лувру, саме там в одному з залів є можливість доторкнутися до представлених експонатів, відчути на дотик витвір мистецтва, а це вже зовсім інше сприйняття, — розповідає Руслана Рудковська. — Сьогодні наша тактильна галерея пропонує для ознайомлення зразки з оніксу, граніту, вірменського туфу, з якого збудовані перші християнські храми; уламок мармуру «россо леванте», матеріалу, з яким так любив працювати геніальний Лоренцо Берніні».
Поряд з образотворчими роботами юних художників, колекціями латиноамериканського травертину з розписом і французького вітражного скла в арт-просторі гімназії представлені оберегові ляльки-мотанки заступника директора гімназії Катерини Обараз, вигадливі топіарії з натуральних еко-матеріалів учительки математики Валентини Самчук, авторські ляльки норвезької ляльки Тільда майстрині Надії Сінкевич.
Авторські листівки-колажі для своїх однолітків та колег із Донбасу учні та вчителі Предславинської гімназії №56 робили у рамках освітньої програми психологічної та інтеграційної допомоги дітям, які постраждали від збройного конфлікту на сході України та анексії Криму.
Передали щирі побажання миру та добра тим, хто живе у воєнних умовах, під час відкриття фотовиставки «Те, про що важко сказати», яка проходила за участі Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова доба» та київського міського Будинку вчителя.
Всі хочуть миру.
Країна, де трапляються дива
Два роки тому Предславинська гімназія №56 видала з партнерми практично орієнтований посібник «Природа дитинства у вимірах герменевтики і наративу».
Її обкладинку прикрашала картина фламандського художника Пітера Брейгеля-старшого «Ігри дітей». Нещодавно видана збірка «Сенс дитинства у контексті герменевтики і наративу» — з фантазійним малюнком учениці гімназії Ксенії Дудкіної, а в розділах використана графіка так само вихованки закладу Чаус Семіхи.
Презентували «Сенс дитинства» 27 листопада у Малому залі Національного палацу мистецтв «Україна» авторською п’єсою, написаною Русланою Рудковською. Актори й артисти — учні школи та батьки.
На сцені зустрілися Троянда, яка зазвичай росте на подвір’ї Предславинської гімназії №56 (а це, до речі, по сусідству з палацом «Україна») та британка Аліса (навчальний заклад спеціалізується на іноземній філології). І помандрували країною дитинства, де трапляються дива.
Глядачі слухали колискову від мами і казку від дідуся, дізналися рецепт бабусиного пирога із секретом з часів Київської Русі, побачили іграшку від тата, занурилися в казку разом із Дюймовочкою, Чеширським котом і Маленьким Принцом.
Танцювали, мандрували мистецькими галереями. Діти, найменші і завтрашні випускники, співали про дитинство золоте і турбувалися, як живе невідомий друг на сході...
Учні з директором гімназії, заслуженим працівником освіти України
Діною Іллівною Петренко (третя праворуч) і гостями.
На свято завітали багато поважних гостей, серед яких голова Печерської РДА Сергій Мартинчук, начальник управління освіти та інноваційного розвитку райдержадміністрації Тетяна Копил, голова піклувальної ради гімназії Сергій Наріжний, голова батьківського благодійного фонду «Предславинський» Ярослав Лагута, голова батьківського комітету гімназії, депутат Київської міської ради Олександр Міщенко. Хоча найголовнішими на святі були діти, які повсякчас відчували підтримку вчителів і батьків. Як завжди. Назавжди.
.jpg)
.jpg)
