Час іде — нічого не змінюється

01.08.2018

Шановна редакціє, дякую, що у травні надрукували мого листа під заголовком «На руїнах чужого життя».
 
Думаю, ця тема хвилює багатьох, але віз, як кажуть, і нині там.
 
Тобто ні воза, ні нових зупинок транспорту, які обіцяла міська влада, позносивши старі. Немає грошей на нові?
 
То ж для чого було зносити старі, цілком придатні для того, щоб можна було сховатися від дощу чи палючого сонця, поставити важкі сумки, чекаючи транспорт, чи просто присісти. Вже понад півроку минуло — жодних змін. Часом не для цього підвищили ціни на проїзд?
 
Літо видалося дощове, і нещодавні зливи показали, як же наша київська влада попіклувалася про містян: дощ періщить, а люди, в пошуках прихистку від водяних потоків, мечуться — хто в найближчий магазин, хто у під’їзди (які здебільшого закриті на кодові замки). Ну що ж, це нам наука — наперед думатимемо, за кого віддавати свої голоси... 
 
Ольга КИРИЛЮК
Київ

  • Легше горло дерти, ніж плуга перти

    Не скажу, що належу до вірних прихильників Президента Порошенка, але моя думка така: якщо Порошенко відчуває, що може перемогти на виборах — то нехай побореться. >>

  • «Геть царя!»

    Минулої неділі, 9 вересня, в єдиний день так званих виборів у Росії, коли голосували за губернаторів, мерів і депутатів, у кількох десятках російських міст пройшли протести проти пенсійної реформи. >>

  • На перехресті шляхів і віків

    «Ой три шляхи широкії до купи зійшлися...» — багато пісень співає наш народ про свої дороги. Ми часто опинялися край битого шляху — така наша доля, наша історія. >>