Загублений час: Європа голосує проти переведення годинників на «літо» і «зиму»

24.07.2018
Загублений час: Європа голосує проти переведення годинників на «літо» і «зиму»

Повноцінний сон — запорука продуктивного дня.

У ЄС триває онлайн-голосування, щоб визначити, за яким часом — зимовим чи літнім — житиме Євросоюз, повідомляє «Німецька хвиля».

 

Це, по суті, означає, що надалі стрілки годинників уже не переводитимуть.

 

Питання практично вирішене, залишилося тільки визначитися, який час буде зафіксовано на європейських годинниках — літній чи зимовий.

 

А оскільки Україна «євроінтегрується», то рішення європейців зачепить і нас: доведеться також відмовитися від практики переведення стрілок годинників.

Переведення стрілок більшість вважає безглуздою процедурою 

Доцільність щорічного переведення стрілок годинників на літній час стало предметом вивчення Європейської комісії. Депутати Європарламенту ще в лютому цього року доручили Єврокомісії розібратися з перевагами та недоліками зміни часу.
 
На виконання цієї постанови Європейська комісія запустила від 5 липня сайт, на якому 500 мільйонів мешканців країн ЄС зможуть до 16 серпня проголосувати за час, якому вони віддають перевагу, — зимовий (що відповідає природному часовому поясу) чи літній (переведений на годину вперед).
 
Бажаючих проголосувати виявилось так багато, що сайт на другий день голосування навіть не витримав і його довелось тимчасово відключити. 
 
І така активність європейців у цьому питанні має пояснення. Результати опитування, проведеного відомим інститутом вивчення громадської думки Forsa в Німеччині, цілком однозначні: майже дві третини німців вважають перехід на літній і зимовий час безглуздою процедурою.
 
І виступають за те, щоб скасувати цей щопіврічний ритуал. Нині дуже багато мешканців європейських країн скаржаться на те, що це негативно позначається на їхньому фізичному стані й психічному здоров’ї. Крім того, економічні вигоди від зсуву годин є істотно меншими, ніж вважали колись.
 
«Чоловікові потрібно шість годин сну, жінці — сім, а дурневі — вісім», — сказав якось Наполеон.
 
Час сну імператор вважав втраченим, і сам задовольнявся шістьма годинами, як і знаменитий винахідник Едісон. Зате Ейнштейнові було потрібно не менше десяти, а він, як відомо, був геть не дурним.
 
Потреба у сні, а також і те, коли людина засинає і прокидається, — дуже індивідуальні речі, і багато в чому вони зумовлені генетично.
 
Часи змінюються, і біологічний годинник — теж 
 
«Не кайся рано встати, а кайся довго спати», «Хто рано підводиться, за тим і діло водиться», «Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють», «Рання година золота варта», — такі приказки є майже у кожного народу.
 
Їхній сенс очевидний: люди, які довго сплять, вважаються ледарями. Але такі приказки народилися в часи, коли більшість людей займалися сільським господарством і дійсно були змушені прокидатися разом із сонцем. Наша часи — інші. Близько 60 відсотків європейців належать до так званих сов, тобто пізно лягають і пізно встають.
 
На жаль, це далеко не завжди вдається. Внутрішньому, біологічному, годинникові доводиться підлаштовуватися під «соціальний», так що сови, як правило, мусять раніше, ніж воліли б, прокидатися на роботу, до інституту чи школи.
 
До чого це призводить, добре відомо багатьом: важко сконцентруватися, людина стає дратівливою, швидко втомлюється, гірше долає фізичні, розумові й емоційні навантаження... Сон у такому разі йде всупереч генетично заданим біоритмам.
 
Крім того, правильний режим сну (і, природно, неспання) залежить від більшого числа факторів, ніж сама лише приналежність до сов чи жайворонків.
 
Ступінь втоми, вік, стать, спосіб життя, пори року — усе це відіграє важливу роль. Так, наприклад, маленькі діти, як правило, належать (на горе своїх батьків) до ранніх хронотипів, але згодом режим сну зсувається у них на пізніший час. Абсолютними совами є підлітки та молодь, починаючи з перехідного віку і років до двадцяти.
 
Вони можуть мало не до ранку сидіти перед телевізором, гуляти з друзями або танцювати на дискотеці, зате вранці їх ледве розбудиш.
 
Тому вчені виступають за те, щоб зсунути початок занять у школах і вишах на більш пізній час. Адже перший урок, а то і два проходять намарне. 
 
У чоловіків і жінок, наприклад, добовий ритм не просто змінюється з віком, але змінюється по-різному і збігається нечасто. Провідний німецький хронобіолог, дослідник впливу часових ритмів на живі організми Тілль Реннеберґ напівжартома-напівсерйозно зауважує, що, напевно, саме цим можна пояснити, чому зрілі чоловіки часто одружуються з молодими: у віці 40-45 років у чоловіка і 30-35 років у жінки їхні внутрішні годинники з великою часткою ймовірності будуть «іти» приблизно однаково.
 
Будь-яке порушення природного ритму, який регулює режим сну, порушує стабільність наших внутрішніх годинників, а отже, й усього організму. Таким неприпустимим втручанням до природного ритму хронобіолог вважає перехід на «сезонний» час.
 
На основі численних експериментів Реннеберґ доводить, що це негативно позначається не лише на самопочутті людей, а й на їхній продуктивності. Тобто є неефективним і з економічної точки зору.
 
Як наголошує вчений, зазвичай проходить не менше 3-4 тижнів після переходу на літній, а восени — назад, на «нормальний», час, поки наші внутрішні годинники не синхронізуються з годинником «соціальним». Якщо ж погода не відповідає сезону (тобто весна запізнюється або літо затягується), потрібно навіть і більше.
 
Ще небезпечніша, до речі, позмінна робота, коли день перетворюється на ніч, а ніч — на день. Але це хоча б диктується виробничою необхідністю, а переведення стрілок раз на півроку — повна нісенітниця, резюмує експерт.