«ВКонтакте» уже забули: українськи студенти не плачуть за російськими сайтами

19.06.2018

Рік тому в Україні, згідно з президентським указом, заблокували кілька популярних російських сайтів.
 
Потрапила до санкційного списку і соціальна мережа «Вконтакте», яка до заборони нараховувала близько 16 мільйонів українських відвідувачів. Більшість користувачів «ВК» становила молодь, школярі та студенти. 
 
Швидко навчилася обходитися без «Вконтакте» студентка Вікторія Курочка. Адже, як зізнається, цей ресурс дуже «затягує», і коли у молодої людини випадає хоч хвилька вільного часу, — дорога була дуже часто у «контакт» до друзів, де до того ж чекала ще й музика та різні меми (комічно-саркастичні картинки). 
 
— Я однозначно за санкції і блокування контенту агресора. Це правильно! — вважає Вікторія. — Але, поряд із тим, молодь так і не знайшла заміну «Вконтакте», де обмінюватися повідомленнями було дуже просто. «Фейсбук» незручний і нецікавий. Молоді люди часто не дивляться на політику, тому для багатьох, у тому числі й для мене, «контакт» був доступним способом зв’язку з одногрупниками і друзями. А ще в нас відсутня традиція платити за додатки та музику, тому всі так і полюбили той «ВК», де все це було безкоштовним...
 
Погоджується з Вікторією і Олег Гречка, хоча й додає, що в епоху всюдисущого інтернету, що-небудь там блокувати, річ невдячна...
 
— Зараз стільки програм різних є, способів обходити різноманітні блокування навіть із мінімальними знаннями інтернету. Той, хто захоче користуватися соцмережами, знайде вихід, інтернет не заборониш! Виходить блокування тільки на папері... Тож робити з цього проблему не слід, бо ж десять років тому, приміром, цього «ВК» узагалі не було... А «Яндексу» та іншим російським дітищам заміну знайти не важко. Перейшов на «Фейсбук», хоча й захо­джу туди рідко. 
 
— Спочатку складалося таке враження, що більше нічого робити буде, — усміхається Тетяна Денисенко. — Ніде спілкуватися! Подруги одразу, як заборонили, почали скачувати музику, адже дехто тільки й заходив туди, аби пісні послухати. Чимало студентів встановили програми для розблокування на телефони і комп’ютери. Але, кажуть, вони повільні і там (на сайті) вже нудно, бо ніхто не сидить. Думала навіть, що якісь протести серйозні почнуться, та все затихло. Нині взагалі все одно. Молодь тепер у «Фейсбуці» та «Інстаграмі». 
 
— Для мене, чесно, всі соцмережі однакові, — зізнається студентка Руслана Товстенко. — Кожна хороша по-своєму. Нині про «контакт» ніхто не згадує майже, наче його й не було ніколи. Одне погано — там успішно діяли багато наших українських спільнот — починаючи від гумористичних, закінчуючи торговельними. На «Фейсбук» не всі з них перейшли. 
 
— Ой, та всі вже забули про ті сайти. Ми з одногрупниками навіть свою спільноту мали в одній із заборонених соцмереж, — приєднується до розмови Дмитро Самовар. — Обмінювалися інформацією, електронними версіями посібників, разом, таким чином, готувалися до практичних. У «ФБ» це трохи важче робити. На мою думку, заборони сайтів проблем не вирішують, на жаль... Часом такі обмеження нагадують радянські часи, з відголосками яких ми активно боремося...