За сценарієм Лесі Ворониної зняли фільм «Євген Гуцало. Куди біжить дорога»

«Він був типовим шістдесятником». «Йому боліло все». «В його таланті було щось Моцартівське».

 

Такими словами згадують Євгена Гуцала сьогодні його друзі, колеги, соратники.

 

Таким запам’ятали вони талановитого українського письменника, нині вже класика української літератури другої половини ХХ століття.

 

Найдраматичнішою виявилася його остання незавершена збірка публіцистики «Ментальність орди» (1994-1995 рр.), де він уперше відкрито висловився проти імперської політики Москви.

 

Про все це йдеться у щойно завершеному документальному фільмі «Євген Гуцало. Куди біжить дорога». 

 

Фільм знятий студією «Віател» за сценарієм дружини Євгена Гуцала — відомої дитячої письменниці Лесі Ворониної. Автором ідеї став його небіж — Андрій, син рідного брата Євгена Пилиповича — Віталія.

 

Фільмували, зокрема, біля будинку старої школи на Вінниччині в Новій Греблі, де жили батьки майбутнього письменника, коли там вчителювали.

 

Євген і його брат із сетрою були тоді ще малятами. Вищу освіту Євген Гуцало здобув у Ніжинському педінституті (нині Університет імені Миколи Гоголя, який був одним із перших студентів навчального закладу з-понад 200-літ­ньою історією). Значна частина життя — київська.

 

Євген Гуцало був відомий українському читачеві не тільки через Слово: написав понад 200 ліричних оповідань; у його творчому доробку поетичний цикл «Зелена радість конвалій» (1961) та збірка віршів «Письмо Землі» (1981), «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989) ; писав повісті й романи.

 

У 1985 році отримав Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка за дитячі збірки «Саййора», «Пролетіли коні».

 

Авторство майстерного літератора збережено також в українському кінематографі. За його новелами і повістями свого часу були зняті фільми такими відомими режисерами, як Юрій Іллєнко, Олег Бійма, Ігор Кобрин та Василь Вітер. 

 

Режисером фільму-тріб’юту «Євген Гуцало. Куди біжить дорога», прем’єра якого відбудеться ближчими днями, став Василь Вітер. Він одним із перших ще на початку 80-х років екранізував у короткому метрі новелу Євгена Гуцала «У лузі на старому дивані». 

 

Нинішній документальний фільм Василя Вітра — це фільм-портрет. В образотворчому мистецтві — портрет вважається найскладнішим і найдосконалішим жанром, в якому працюють художники.

 

У документалістиці — це також найскладніший жанр, адже розкрити суть таланту і суть особистості —  неначе зазирнути в очі і розгледіти в них душу Людини.

 

Чи пощастить глядачу побачити у фільмі Василя Вітра тонку і зранену душу Євгена Гуцала, можна буде переконатися на прем’єрі, яка відбудеться 1 червня у кінозалі Мистецького Арсеналу.

 

Фільм про одного зі знакових українських письменників вперше буде продемонстровано шанувальникам його літературного таланту саме на святі української книги — на «Книжковому Арсеналі», який стартує у Києві 30 травня. 

 

На прем’єру запрошені учасники і творці фільму, зокрема, Дмитро Павличко, Юрій Щербак, Михайло Слабошпицький, Леся Воронина, режисери Василь Вітер та Олег Бійма.

 

А також голова Держкіно України Пилип Іллєнко — він ще хлопчиком зіграв у батьковому фільмі «Солом’яні дзвони» за повістю Євгена Гуцала «Мертва зона» одну з головних дитячих ролей. 

 

Отже, «Євген Гуцало. Куди біжить дорога». «Книжковий Арсенал». Прем’єрний показ 1 червня опівдні.