Михаїле, нас захисти: коли з’явився герб Києва і як він мінявся

17.04.2018
Михаїле, нас захисти: коли з’явився герб Києва і як він мінявся

Барельєфне зображення герба Києва, затвердженого Київрадою 1995 року. (Фотоілюстрації надані Музеєм історії Києва.)

Новий герб столиці із зображенням архангела Михаїла з вогняним мечем, щитом із хрестом Київська міськрада затвердила 18 квітня 1995 року.

 

Наші пращури, як і сучасні мешканці Києва, почувалися затишно під покровительством верховного архістратига, «світла істини та правди», який міцно встав на чолі ангельских воїнств.

 

Переможець духу злоби

 

Про історію столичного герба розповіла заступник директора з науково-освітньої роботи Музею історії Києва Людмила Мороз:
 
«Герб є ознакою адміністративно-територіальної одиниці, це добре знаний і легко впізнаваний символ нашого міста, так само, як і золоті бані церков та квітучі каштани. Герб — лаконічний символ столиці, влади і народу. Отже — чому саме архістратига Михаїла обрано для зображення на гербі? Безумовно, тому, що він сильний захисник, адже саме під його началом Небесні Воїнства побороли Люцифера. 
 
З історичних джерел відомо, що архангел Михаїл був покровителем київського князя Святополка Ізяславовича, внука великого князя Ярослава — у літописі за 11 липня 1108 року маємо свідчення про закладення князем Михайлівського Золотоверхого собору. Звісно, наші пращури спершу поклонялися Христу і Богородиці, але й архістратига Михаїла також шанували.
 
Згадаємо, що у Києві до сьогодні збереглося п’ять най­старіших храмів ХІ століття, часів Київської Русі: Софія Київська, Спаса на Берестовому, Кирилівська церква, Троїцька Надбрамна церква, та Михайлівська церква Видубицького монастиря — теж збудовані на честь архістратига Михаїла». 
 
За традицією, на іконах та церковних розписах, князівських печатках, війскових стягах і хоругвах архістратиг Михаїл зображується у військовому одязі з палаючим мечем або зі списом; на його грудях або на щиті зображено христянский  хрест, а під ногами ми бачимо переможеного духа злоби. Наверху списа — біла хоругва, символ чистоти та вірності Вседержителю.
 
Згідно з науковим описом герба Києва, архангела Михаїла зображено «у білій княжій сорочці, військовому вбранні зі срібним обладунком, декорованим стилізованим диском Сонця, на блакитному тлі давньоруського (варязького) щита.
 
Темно-малиновий плащ скріплений із правого боку золотою фібулою, а крила прикрашені золотими смугами, золотий німб є символом святості».

Перші згадки і трансформації

Дослідники Києва пишуть, що першу згадку про герб Києва з архістратигом Михаїлом знайшли у гербовнику Конрада Грюненберга, виданому в 1480 році.
 
Археологи знайшли печатку з гербом 1500 року. На ній зображено архістратига Михаїла як заступника Києва та покровителя князів.
 
Усі найважливіші державні документи тих часів скріплювали печаткою із зображенням покровителя міста.
 
Цікаво, що навіть литовський князь Гедимін, який захопив Київ у XIV столітті, теж обрав собі емблему зі святим архістратигом.
 
Київське князівство в складі Польсько-Литовського мало герб із його зображенням, втім, була також інша емблема — рука з напнутим луком (так звана куша), що з’явилася приблизно у 1500 році.
 
Історик Ростислав Делімарський пише, що наші пращури користувалися одночасно двома типами гербів Києва. 
 
«Зображення архангела Михаїла було на гербі Київської землі — спочатку воєводства, потім намісництва, паралельно існувало і зображення самострілу (куші), яке є символом самооборони киян, а святий архангел Михаїл зображувався саме як небесний захисник Київської землі, — пояснює Людмила Мороз.
 
— Зображення куші мало багато різновидів: дві руки, або одна рука тримає самостріл; інколи — вертикально, інколи — горизонтально. Як свідчать історичні джерела, герб Києва з архістратигом Михаїлом у срібному одязі і з вогненним мечем на блакитному тлі був затверджений у 1782 році за наказом імператриці Катерини II». 
 
За часів Речі Посполитої герб Київського воєводства був відмінним від міського — мав ви­гляд червоного щита з зображенням срібного ангела з опущеним мечем, його зображували поряд із польським орлом та литовським вершником.
 
За часів козацької держави герб із архістратигом Михаїлом завжди зображували поряд із родовим гербом кожного гетьмана. За московської влади архістратига Михаїла додали до великого герба Російської імперії.
 
У книзі «Магдебурзьке право в Києві» дослідник Ростислав Делімарський додає: «За російські часи герб міняється. У правиці архангел тримає вже не опущений, а піднятий угору меч, а в лівій руці — щит. Таким можна його побачити в «Большой государственной книге» 1672 року серед гербів інших міст. Приблизно у такому ж вигляді зображений герб Києва і на печатці «Малоросійської Колеґії», затвердженої Петром I у 1722 році». Проте, незважаючи на наказ імператриці, київський магістрат протягом щонайменше ще двох років, продовжував використовувати стару печатку з зображенням герба із кушею.
 
Зображення святого архістратига шанується не лише у Києві — його можна побачити на на верхній частині гербових щитів багатьох міст: Черкас, Канева, Василькова, Чигирина, Звенигородки, Таращі. 
 
Вже у середині ХІХ століття за розпорядженням Миколи I на гербах губерній та губернських міст мала бути зображена імператорська корона.
 
І герб Києва перетворився на зображення щита, увінчаного царською короною у вигляді шапки Мономаха, в обрамленні олександрівської блакитної стрічки; на тлі цього щита і був зображений архангел Михаїл у срібному одязі, з мечем та щитом.
 
Уже в революційному 1917 році олександрівську стрічку замінили на володимирську — чорну по краях і червону посередині. 

Михаїл на Ратуші

Архангел Михаїл прикрашав не лише столичний герб, а й будівлю Київської ратуші. Барельєф з архістратигом, який приборкав змія, сьогодні є безцінним експонатом 1697 року.
 
Цей шедевр ми можемо побачити на першому поверсі в Музеї історії Києва. Витвір 2,5 метра заввишки. Його створено з двох мідних щитів, склепаних разом і обрізаних по краях.
 
У царський період барельєф прикрашав південну сторону башти ратуші: «Обличчя й руки архангела пофарбовані у колір тіла, крила, панцир і дер­жава — посрібнені. На ногах — сліди позолоти. Постать змія має темно-червоний колір... Зроблено в стилі українських шат XVII—XVIII ст., із характерним для іконописного стилю спокоєм», — пише Ростислав Делімарський.
 
Найдавніша згадка про цей барельєф знайдено у літописі за 1718 рік, що був присвячений дуже сумній події: пожежі на ратуші. 
 
В описах та спогадах тих часів є припущення, що зображення архістратига Михаїла мало «механічну підтримку»: за даними історика Миколи Закревського, «постать архангела було так влаштовано при годиннику на башті, що під час дзвону вона била стальним списом у кременисту пасщу змія, від чого сипалися з нього іскри».
 
Проте Ростислав Делімарський заперечує цю версію, та підкреслює що «фігура архангела, яка нині зберігається в Музеї історії Києва, не має ознак ніякої механіки.
 
Спис його не стальний, а мідний, як і все його зображення. Ані в плечі, ні в ліктях постаті архангела немає жодних шарнірів або ознак, що вони колись були. Паща змія теж мідна, а не кремениста, і теж не має ознак, що на ній було колись відповідне приладдя». 
 
Ростислав Делімарсь­кий згадує про те, що на території Західної Європи в Середньовіччі дуже популярними були ратушні дзиґарі зі складним механізмом; у певні години з’являлись постаті лицарів, короля, а механічна музика грала старовинні мелодії.
 
Отже, дослідник доходить до висновку, що відсутність механізму можна пояснити тим, що його прикріплювали не безпосередньо до фігури, а до дзиґаря за нею, тому і знизу цього не було видно.
 
«Робились лише виблиски під час бою дзиґаря, а удари списом додавала вже фантазія глядача», — переконує нас автор.
Герб Нарбута 

і відродження традиції

Революція 1917 року додала значних змін, адже радянська ідеологія вимагала нерелігійних символів. Тому в період з 1917 по 1921 роки відповідальні партійні діячі спробували знайти інший символ і для Києва.
 
Запропонований у 1918 році художником Георгієм Нарбутом компромісний варіант герба — поєднання зображень архістратига Михаїла із князем Володимиром — не мав шансів на майбутнє в СРСР.
 
Тому вже у 1919 році всі «символи минулого» було скасовано, а наш Київ тривалий період часу взагалі залишався без власного герба.
 
Лише значно пізніше, вже за часів «відлиги», в 1969 році, Київська міська рада нарешті затвердила емблему для столиці з квітучою гілкою каштана.
 
За описом, основою нового герба став «щит слов’янської форми, нагорі щита — золоті серп і молот, унизу — медаль Героя Радянського Союзу (Золота Зірка) на честь надання Києву звання міста-героя». 
 
Вже за Незалежної держави Україна було стверджено історичний герб для столиці: відбулася ця подія 18 квітня 1995 року.
 
За рішенням Київради знову було повернуто старий, із віковою історією, герб із зображенням архістратига Михаїла, хоча із невеликими змінами.
 
Вже наприкінці травня 1995 року новий герб Києва, освячений представниками всіх релігійних конфесій, встановили на фасаді будинку мерії, а прапор підняли перед будинком Київради. 
 
Сьогодні греб розміщено на будинку Київської міської ради та адміністрації, у сесійній залі Київської міськради.
 
Крилата постать святого захисника прикрашає головні автомагістралі на в’їзді до столиці, міський транспорт, метрополітен, машини поліції, а також будинки залізничного, річкового, автобусного та аеровокзалів.
 
Цікаво, що зображення герба можна знайти на квитках грошово-речової лотереї та на облігаціях місцевої позики.
 
Один із районів столиці — Солом’янський, теж має свій герб, дуже схожий на столичний. Отже, історична справедливість повернула киянам святого покровителя і захисника, архістратига Михаїла.
 
Відома киянам та гостям столиці скульптура покровителя Києва архістратига Михаїла на майдані Незалежності. Вона випромінює духовну силу. 
 
«Я віруюча людина і вважаю, що для сучасних киян важливо мати такого сильного покровителя, яким є архістратиг Михаїл, — каже Людмила Мороз. — Дуже добре, що у нас є такий небесний захисник».