До 100-річчя з дня народження Олеся Гончара в університеті Шевченка відкрили літературний музей

11.04.2018

До 100-річчя з дня народження Олеся Гончара в Національному університеті ім. Шевченка на філологічному факультеті в аудиторії № 15 урочисто відкрили літературний музей відомого українського письменника. 
 
А у актовій залі філфаку, де не було де й яблуку впасти, відбулися урочистості з цієї нагоди: зокрема, слово мала 92-річна дружина ювіляра Валентина Данилівна (віддала для експозиції музею домашні матеріали літературної спадщини чоловіка),  письменники Юрій Мушкетик, Володимир Яворівський, поет Дмитро Павличко й багато інших достойних людей.
 
Творча спадщина Олеся Терентійовича — академіка, Героя соцпраці, Героя України (це звання йому присвоїли посмертно у 2005 році) — надихає нинішнє покоління, як жити й працювати на благо України. 
 
Нагадаємо, що народився Гончар на Полтавщині, у три роки залишився без матері, виховувався дідусем i бабусею. Рано проявився його талант — писав поезію й прозу. У 1938 році вступив до Харківського університету, але з початком війни пішов добровольцем на фронт у лавах студентського батальйону. У 1942 році потрапляє у полон, згодом тікає з нього й у 1943-му — знову продовжує воювати. 
 
Це була мужня людина, про що говорять бойові нагороди сержанта-мінометника: мав найвищі солдатські відзнаки — два ордени («Червоної зірки» й «Слави») й три медалі «За відвагу». Жоден український письменник не мав таких бойових нагород.
 
По війні закінчує вже Дніпропетровський університет і починається його творча діяльність. Під шквал критики потрапив знаменитий «Собор», де Гончар показав проблеми, які існували за часів СРСР (спеціальну статтю на цю тему «УМ» опублікувала 4 квітня).
 
У 1960-х роках Гончар відмовився підписуватися під ганебним листом-пасквілем (за що ледь не потрапив за ґрати) проти Івана Дзюби за його памфлет «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
 
Олесь Терентійович головував у Спілці письменників упродовж 12 років, його твори перекладені на 67 мов світу: Гончара знав увесь світ і перш за все, як відомого українця, художника слова, який прославляв свій народ. Був у числі перших, хто створював «Народний рух України» й одним із ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого собору. 
 
Також у рамках урочистих заходів із нагоди відзначення 100-річчя від дня народження письменника в актовій залі університету відбулося  вручення щорічної Державної літературної премії ім. Олеся Гончара. За рішенням комітету з присудження премії імені Олеся Гончара, її лауреатом  у 2018 році стала письменниця Тетяна Фольварочна (Пишнюк) за книгу «Нерозгаданий постскриптум». Відзнакою комітету з присудження премії імені Олеся Гончара була нагороджена  й Світлана Йовенко за повість «Київ, вставай!»