Добрим людям на згадку,

31.01.2018

Шановна редакціє газети «Україна молода», уклінно прошу допомогти впливовим словом вирiшенню цiєю проблеми. 
 
Верховна Рада прийняла закон на захист тварин — архісхвально!
 
А тепер врятуйте рослини — видайте суворо караючий закон за знищені дерева, бо ця проблема всім болить.
 
Зрізали стару пахучу акацію у два обхвати у дворі на Липській, 15 — чотири інфаркти, погляд на «обезголовлену», без верхівки, ялинку — колька в серце кожній людині.
 
Адже варвари забувають, що кожен зелений листочок — то ковток кисню, без якого все живе гине.
 
Ранньої весни 2017-го замовила в Ботанічному саду волоські горіхи, їстівну горобину, шовковицю, замовила також по 50 кг елітної землі під кожне древце (бо на ділянці — одне будівельне сміття).
 
Дбайливі руки викопали поміж цеглин і скла ями, зі співаючим від радості серцем посадила деревця у найкращу для цього пору — 22 листопада 2017 р., дбайливі руки зеленбуду з любов’ю підв’язали до кілочків кожен саджанець.
 
Люди дякували мені, бо на цій смужечці у дворі двох будинків по Липській, 15/17 та 19 росли тополі-пухівки, а їх, за постановою комісії, зрізали, щоб старі дерева від негоди не впали та не пошкодили нічого довкола. Тож зелені бракувало в цих двориках.
 
А вже 27 листопада вночі вся моя праця була знищена — всі п’ять горіхів, горобина, абрикоса. Знищили навіть горіх та вишню, які росли раніше, а ще — кущі бузку та жасмину. Повитягували з землі всі рослини, навіть кілочки, до яких вони були підв’язані, — не лишилось ні сліду. Садила ж я всі ці рослини з дозволу ЖЕКу, офіційно.
 
Велике прохання донести до депутатів інформацію, щоб вони на законодавчому рівні затвердили такі норми:
 
— Зі школи дитина повинна, як таблицю множення, знати: рвати, ламати зелень заборонено!
 
— Розробити прогресивний тариф, згідно з яким доплачувати двірникам за кожне дерево, кущ, за яким вони доглядають — підрізають, збирають лист тощо.
 
— Посилити нагляд, карати за зрізані без дозволу насадження.
 
Хочу звернутися до тих, хто знищив та викопав усі насаджені мною дерева — змилуйтесь, дозвольте немічній каліці останні дні мого життя милуватися зеленню, дихати ароматом квітів.
 
Повзаючи, доглядатиму посаджене. Коли піду — залишу свою працю добрим людям на згадку. 
 
Нінель КАСЬЯН, 
ветеран праці, інвалід І групи, 
учасник Другої свiтової вiйни
Київ

  • Громада — як одна сім’я:

    Шановна редакціє. Мене, пенсіонера, який живе у селі, спонукало звернутися до вас із листом те, що для нас, тих громадян, які живуть в Україні, а не виїхали в різні країни через обставини, що склалися в державі від господарювання олігархів, кнопкодавів, створюють нестерпні умови навіть не життя, а >>

  • Для чого потрібна дорога,

    Шановна редакціє, я багаторічний передплатник вашої газети. Прочитавши в «Україні молодій» від 3 квітня 2018 р. статтю А. Нечитайла «Уроки «Собору», хочу відреагувати на неї. >>