Газовий реванш: українська влада знову збирається закуповувати газ у РФ напряму

19.01.2018

У недавньому резонансному інтерв’ю грузинському «Форбс» Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман прямо назвав політичні спекуляції навколо теми закупівлі російського газу та ціни на нього «десятиріччям втрачених можливостей».
 
«Насправді головне питання не в тому, яку ціну ми платимо за природний газ, а, скоріше, коли ми припинемо купувати газ у Росії? Чому? Адже українських газових запасів достатньо для постачання всієї країни природним газом і навіть експорту за кордон. Так, це зовсім інша модель економічної та енергетичної незалежності. Ось як ми повинні підійти до цієї проблеми. Особливо зараз, зважаючи на те, що ми витрачаємо понад 5% загального ВВП на оборону, нам абсолютно необхідно зосередитися на енергетичній безпеці та енергетичній незалежності», — бадьоро переконував Прем’єр свого співрозмовника, журналіста Гіоргі Ісакадзе.
 
Однак не минуло і двох тижнів після виходу інтерв’ю, як риторика влади кардинально змінилася. Голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв заявив, що Україна після дворічної перерви має намір відновити співпрацю із «Газпромом» і закупити у 2018 році в Росії 4—5 млрд. куб. м газу та продовжити імпорт з Європейського Союзу.
 
Мовляв, після рішення Стокгольмського арбітражу, який «звільнив» Україну від сплати 56 мільярдів доларів боргу, нарахованого росіянами за умовами газової угоди 2009 року, та за постачання газу на окуповану територію Донбасу, «ціна, яку зараз зобов’язаний установити «Газ­пром», є дуже привабливою, і цим економічним бенефітом треба користуватися». 
 
Водночас про можливість відновлення партнерських стосунків із країною-агресором заявив і сам Президент Петро Порошенко.
 
При цьому він усіляко намагався переконати, що це рішення не політичне, а лише бізнесове, і що Україна вже зіскочила з російської газової голки.
 
«Вони стукають — може візьмете наш газ? Та ні — в нас усе гаразд. Якщо він буде дешевий, якщо він буде чесний, некорупційний — будь ласка», — спробував пояснити свою позицію Президент і додав, що головним стимулом для цього є турбота про людей, щоб не піднімати тарифи на газ. 
 
Із цим і справді існують проб­леми. Бо, з одного боку, той же Коболєв наполягає на тому, що з квітня 2018 року ціну на газ має визначати не Кабмін, а вільний ринок.
 
Таку ж умову висувають і фахівці МВФ, на чергову позику якого влада сподівається, як на дощ у засуху. Але тут існують певні ризики.
 
Як підрахувала «Економічна правда», за існуючої методики розрахунку ціни на газ тарифи можуть зрости на 17,6% більше поточних цін.
 
У результаті, з урахуванням податків, націнок постачальників та транспортних витрат кінцева ціна для населення і комунальників становитиме 8,032 тис. грн. при нинішньому тарифі 6,937 тис. грн. за тис. куб. м.
 
А це є просто непідйомним і для населення, і для бюджету — лише за 2017 рік заборгованість населення за спожитий газ зросла на 337% до 25,8 млрд. грн., а кількість людей, які отримують субсидію, — до 60%. Якщо ж тарифи зростатимуть і надалі, ця цифра може сягнути 90%.
 
З іншого боку — в Україні щороку зростають обсяги видобування власного газу. За інформацією «Економічної правди», «Україні для виконання спеціальних зобов’язань необхідно 17,6 млрд. куб. м газу на рік: 11,9 млрд. куб. м для побутових споживачів і 5,6 млрд. куб. м для виробництва тепла для населення і бюджетних установ. Державна компанія «Укр­газвидобування» видобуває 13,9 млрд. куб. м газу на рік. Залишається докупити ще 3,7 млрд. куб. м за межами держави».
 
Яка частка цього газу — лишається тільки гадати. Ризикнемо припустити, що «дуже приваблива ціна» на російський газ спокушає наших чиновників наплювати на будь-які моральні чинники і закупити російський газ, щоб потім продавати його разом із вітчизняним за ринковими цінами — чи то населенню, чи то на експорт.
 
А ціна і справді може бути дуже «ринковою» — НАК «Нафтогаз» по суті є монополістом на українському ринку.
 
До того ж, як сказав в одному з інтерв’ю  словацький політик та реформатор, радник міністра фінансів України Іван Міклош, в Україні досі одним із найбільших джерел корупції є саме державні підприємства. 
 
Що цікаво — відомий журналіст і блогер Денис Казанський помітив тривожну кампанію з підбурення людей проти видобутку українського газу, яка починає розгортатися на Харківщині і до болю нагадує те, що було на Донбасі у 2013 році.
 
«Правда, якщо в Донецькій області мали добувати сланцевий газ, то в Харківській уже 60 років добувають звичайний газ традиційним способом. Але тепер активісти починають ходити по дворах і розповідати, що звичайний газ закінчується і добувати будуть сланцевий. Уже і прес-конференції збирають. Розповідають звичайні жахи про те, що буде отруєна вся вода, про спалахи хвороб тощо. Причому, як і в Донецькій області, — голослівно, без жодних конкретних цифр та статистики», — написав він на своїй сторінці у «Фейсбуці».
 
Хто за цим стоїть — наші бізнесмени чи «заслані козачки» з боку Росії, поки не зрозуміло. Але мета цієї кампанії очевидна — змусити Україну збільшити імпорт газу з перспективою, що рано чи пізно, а ми відновимо закупівлю російського газу. А там — головне почати. Бо навіть зовсім невтаємничені люди розуміють, що таке для того, хто сидів на голці, знову взяти хоча б одну дозу.