Вікторія — моя перемога

29.11.2017

Завершується осінь — час підбивати підсумки своїх здобутків. Сезон виявився непростим, особливо для помідорів. Поліська весна була з морозами.
 
Літні дні віяли то прохолодою, то теплом. Лише серпень порадував двома тижнями спекотних днів. Осінь прийшла з дощами та сльотою.
 
Тож довелося максимум зусиль докласти, щоб досягти успіхів, але, повірте, результат того вартий. І найкраще серед помідорів проявив себе сорт Вікторія. Про нього і буде ця розповідь.
 
Доглядати за помідорами дуже цікаво. Вони для мене, мов живі істоти, я навіть розмовляю з ними.
 
Спілкуючись з овочівниками-любителями, так само закоханими в помідорну справу, ділимося досягнутим, обмінюємось сортами.
 
І, що цікаво, як показує досвід, не всім томатам із південних регіонів підходить наш поліський клімат. Але ті, що пройшли гарт на нашій грядці, комфортно себе почувають і на півдні, і на півночі.
 
Вікторія є одним із таких сортів, що дісталися мені за обміном. Три роки поспіль він незмінно тішить мене гарними врожаями і виходить переможцем із різних стресових погодних умов.
 
Та й назва промовляє сама за себе: він перемагає фітофтору і витримує спеку. Грядка з цими овочами милує око: низькі кущики, розлогі, з міцним стеблом, усі у зав’язі.
 
Помідорчики добірні, червонобокі, масою 100-120 гр. А які вони смачні! Серед розмаїття моїх сортів на смак я можу розпізнати їх із заплющеними очима. 
 
Вікторія справді є лідером серед надранніх томатів. Її плодами моя сім’я починає смакувати чи не найперше і, що цікаво, споживаємо їх упродовж усього сезону. Крім того, мала змогу законсервувати, засолити, ще й соку заготувала.
 
Плоди м’ясисті, з ніжною м’якоттю, мають дуже мало насіння, та все ж я заготувала його досить багато, щоб поділитися цією радістю з читачами.
 
Кожному, хто пришле відповідний запит і заадресований на своє ім’я конверт із марками по Україні, я обов’язково безплатно вишлю пакетик насіння Вікторії.
 
Мені дуже хочеться, щоб у кожному куточку нашої країни цей чудовий сорт порадував городників своєю врожайністю.
 
Моя адреса: 44425, Волинська область, Старовижівський район, село Смоляри, Цибень Надії Василівні. 
 
Надія ЦИБЕНЬ, городівник-любитель
Смолярі, Старовижівський район, Волинська область

  • «На моє глибоке переконання...»

    Із цих слів починається майже кожен виступ наших можновладців. І не має значення, що це переконання — фальш або ж пристосуванство до певних обставин. Головне тут — «глибоке переконання». >>

  • За Уралом голоду не було...

    Мій дід, Семашко Михайло Іларіонович, народився в Білорусії, в селищі Іванець Мінського повіту. Дід любив свою батьківщину, добре знав білоруську мову, спілкувався з родичами і знайомими тільки рідною мовою. >>

  • Не вчіть учених їсти хліб печений,

    Критика несподіваного опонента в соцмережі генерувала необхідність висловити власну думку з приводу однієї психологічно-світоглядної проблеми, яка домінує в політиці, відлунює в суспільстві і перекочувала в соцмережі... >>

  • Усі ми пов’язані Долею

    Останні сiм років мого життя нерозривно пов’язані з Олексієм Долею. Хоч знайомі значно давніше, але тісно спрацювалися зараз. «Майстер-клас», «ПроОбраз», «Культ предків» ми знімали разом. >>