Незнання минулого шкодить майбутньому,

22.11.2017

Новітня Українська держава з’явилася на картах світу зі старим, радянським, комуно-соціалістичним парламентом, чого не сталося в країнах Східної Європи та Балтії, які утворилися після розпаду СРСР.
 
Ні масове національно-патріотичне піднесення народу, ні голодування студентів не змусило керівників демократичного Руху переобрати Верховну Раду.
 
Це була основна їхня помилка в будівництві нової держави, яка не дала можливості провести всі необхідні реформи в суспільстві та державі.
 
Через цю помилку  Україна досі не може ви­братися з радянського болота, як це зробили сусідні країни Балтії, ставши спадкоємцями своїх попередніх держав, внісши корективи у громадянство.
 
Керівники демократичного Руху в національно-історичному та політичному аспектах не хотіли брати на себе управління державою, про що розповідав перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. У результаті до влади прийшов парторг Кучма, який побудував олігархічну країну.
 
Другою антидержавною помилкою майже всіх попередніх президентів було пограбування й знищення армії.
 
Уся історія України свідчить, що без сильної армії немає держави, і зажерливі сусіди завжди користувались нашою слабкістю, щоб загарбати наші землі.
 
Складається враження, що бiльшiсть президентiв України ніколи не вчили історію свого краю, а вся їхня діяльність спрямована лише на самозбагачення.
 
Третьою нашою бідою є економіка, яка тісно пов’язана і випливає з перших двох наших помилок. Як із економічно розвиненої країни ми перетворилися на одну з найбідніших у світі? Причиною цього, вважаю, є олігархічна система.
 
Тільки реформування цієї системи наблизить нас до економічно розвинених країн. Щоб цього досягти, потрібно змінити правлячу верхівку, яка є антиукраїнською та антидержавницькою за своєю суттю.
 
Потрібна нова виборча система, пропорційна, з відкритими виборчими списками, про що, йдучи на вибори, декларували всі партії. Тільки з приходом до влади людей із державницькими помислами Україна матиме майбутнє. 
 
І. ШІМАНЧУК
Рівне 

  • Сини неба

    Хохол... Це слово — на язиці кожного московита, в газетних статтях, виступах, написано на парканах і навіть якось випадково трапилась московська газета, де назву нашої Руси-України означили як Хохландія. >>

  • «На моє глибоке переконання...»

    Із цих слів починається майже кожен виступ наших можновладців. І не має значення, що це переконання — фальш або ж пристосуванство до певних обставин. Головне тут — «глибоке переконання». >>

  • За Уралом голоду не було...

    Мій дід, Семашко Михайло Іларіонович, народився в Білорусії, в селищі Іванець Мінського повіту. Дід любив свою батьківщину, добре знав білоруську мову, спілкувався з родичами і знайомими тільки рідною мовою. >>

  • Не вчіть учених їсти хліб печений,

    Критика несподіваного опонента в соцмережі генерувала необхідність висловити власну думку з приводу однієї психологічно-світоглядної проблеми, яка домінує в політиці, відлунює в суспільстві і перекочувала в соцмережі... >>