Ера Януковича та його банди в Україні буде визнана в майбутньому як одна з найтрагічніших сторінок у нашій історії.
Ця бандитська зграя пронеслася Україною, як Батиєва орда, залишивши після себе велику соціально-економічну та моральну руїну.
Виконуючи волю Путіна, клан Януковича зруйнував українську фінансову систему, привласнивши собі сотні мільярдів доларів із національного надбання. Крадучи для себе, банда дозволяла красти провладним чиновникам усіх рівнів.
Це сприяло моральному розтлінню державного апарату та всієї владної вертикалі, що викликало нечуване роздратування суспільства, формування протестних настроїв і революційної налаштованості.
Вінцем тих протестів стала Революція гідності, яка врятувала українську націю та її державу від остаточної загибелі.
Не довіряючи українцям, Янукович на ключові посади призначав громадян Російської Федерації, представників її спецслужб, які виконували настанови своїх московських хазяїв.
Міністром оборони, керівником СБУ, керівником особистої охорони ставали піддані Путіна, яким довірено було руйнування Українських збройних сил, усієї системи національної безпеки, щоб у майбутньому було легко здійснити аншлюс України.
Путін намагався максимально відновити територію покійного СРСР до 100-річчя жовтневого перевороту, приєднавши до своєї новітньої імперії насамперед Україну.
Він усвідомлював, що без України, її людського та матеріального потенціалу новітня імперія Раша не набере критичної маси, щоб знову стати світовою потугою і бути загрозою людській цивілізації.
Ще до сьогоднішнього дня держава не змогла підрахувати, скільки ж мільярдів доларів загарбали януковичі, клименки, азарови, клюєви, льовочкіни, чиновники різних рангів, директори державних підприємств, банкіри, силовики з правоохоронної системи, що покривали злочини.
А це дуже важливо, бо це — прямі втрати, які викликали падіння гривні та рівня життя всіх українців. А ще є непрямі втрати, пов’язані з падінням виробництва, зміною владних еліт, визвольною війною проти путінської агресії.
Революція гідності, яка сколихнула українське суспільство, пробудила національну пасіонарність, породила масовий волонтерський рух і потужну світову українську народну дипломатію, але ще не посприяла економічному зростанню, бо в революційному хаосі і корупція не зникла, а злочинність навіть зросла.
Адже значну частку нашого суспільства складає совково-колгоспна «вата», несвідомі та недоучені люди з більшовицької епохи, які сумують за дешевою ковбасою та горілкою, можливістю красти «своє» у держави, а тому нам так важко позбутися привидів минулого і стати на шлях побудови нового суспільного ладу.
Нам зараз дуже важливо провести повний аудит усієї економічної шкоди, завданої бандою Януковича нашому суспільству. Пограбувавши державну і громадську скарбницю, вона залишила країну біля розбитого корита, з порожньою казною і без золотовалютних запасів.
Попервах на пограбування відреагувала гривня, яка через втрати валютних і золотих запасів (скарбів) держави знецінилася утричi.
Кожен українець при тому теж став біднішим у стільки ж разів. Це — аксіома, яку повинен засвоїти кожен українець і перестати звинувачувати в цьому лише теперішню владу.
Дуже важким виявився вихід України з Януковичевого чорнобиля. Новій, пореволюційній, владі довелося застосувати максимум сил і вміння, щоб відновити керованість державою, знайти десятки тисяч нових управлінців, спрямувати їхню діяльність у русло євроатлантичної інтеграції, навчити працювати по-європейськи.
Отримала ж вона шалений опір, нерозуміння і саботаж не тільки від представників поваленого режиму, а й від совкової частини нашого ще сплячого суспільства.
Популісти різних мастей намагаються перекласти провини з шокового зубожіння українців із винуватців на тих нових керівників держави і владних структур на місцях, які з усіх сил намагаються виправити становище, спрямувати державу на шлях прискореного еволюційного розвитку, її реформування та зміцнення обороноздатності.
Неймовірний популізм, пошук винуватців, справжня гризня в ефірі та владних кабінетах просто розмагнічують населення держави, позбавляють його орієнтирів на майбутнє, пошуку можливостей виходу країни із системної кризи і побудови процвітаючої європейської держави.
Кожного українця ще довгі роки буде мучити сором, що ми допустили до вершин державної влади двічі судимого карного злочинця, малограмотного пахана, якому наша свята земля була чужою, який використовував нас для власної наживи і продавав нас із усіма тельбухами імперській Росії.
Щоб позбутися цього сорому, ми повинні добре вивчити і зрозуміти наші помилки і прорахунки, порозумнішати, об’єднатися на засадах української національної ідеї та рухатися вперед, до повної перемоги над підступним агресором.
Степан ТРОХИМЧУК, професор
Львів
