На славнозвісному Ягільницькому кінному заводі склалася сумна ситуація

Жахливу інформацію було поширено днями в соцмережі «Фейсбук» із подачі громадських активістів.

 

 

Стосувалася вона Ягільницького кінного заводу, що розташований у Чортківському районі Тернопільщини, а суть полягала в тому, що підприємство начебто частково ліквідовують, відтак півсотні породистих коней мають пустити під ніж, якщо їх ніхто не викупить впродовж двох найближчих тижнів.

 

 

Як таке може бути, адже йдеться не про якусь просту худобу, а про особливих тварин?

 

До того ж невже вони аж так нікому не потрібні, що їх неможливо бодай дешево продати, але не вбивати? З такими запитаннями «УМ» звернулася до заступника директора підприємства з конярства.

 

Михайло Ярославович (прізвище він чомусь називати відмовився, пояснивши, що надає інформацію газеті неофіційно) назвав повідомлення в соцмережі неправдивим. 

 

«Наприкінці кожного року ми завжди відправляємо на м’ясокомбінат кілька тварин, але це старі коні чи з якимись вадами, — сказав він. — Реш­ту ж ніхто під ніж пускати не збирається. Ми їх продаємо. Ціна коня, в середньому, 20-30 тисяч гривень, приїжджайте, можете і собі купити, якщо хочете. Також можете через місяць приїхати переконатися, що всі коні живі і доглянуті. Не йдеться наразі і про закриття підприємства».

 

На цьому можна було б і заспокоїтися, потішивши себе думкою, що і громадські активісти можуть помилятися чи перебільшувати.

 

Однак загальна ситуація з Ягільницьким кінним на оптимізм аж ніяк не налаштовує.

 

Підприємство, якому вже майже 80 років і чиї коні впродовж тривалого часу славилися як чемпіони й рекордсмени багатьох виставок та високо оцінювалися на міжнародних аукціонах, уже давно і кінним заводом, власне, не називається.

 

Уже кілька років це навіть не державне підприємство, а ПрАТ «Райз-Максимко».

 

Поінформовані джерела стверджують, що свого часу завод заборгував великі кошти за міндобрива цьому підприємству (тоді завод ще мав багато землі й можливість вирощувати на ній сільськогосподарську продукцію), відтак тодішній директор передав більшу частину коней як покриття боргу місцевій філії фірми «Райз-Агро».

 

Не виключено, що утримання породистих тварин виявилося для неї нерентабельним і непотрібним. 

 

Тим часом на сьогодні в конюшнях підприємства утримується 176 коней, в основному української верхової породи (ще є новоолександрівські ваговози і навіть арабські скакуни).

 

130 із них належать тій самій «Райз-Агро», і не можна бути впевненим у тому, як саме складеться їхня доля. Бо племінне конярство, за висновком фахівців, в Україні чомусь взагалі не вигідне.