Штучне зрошення дозволило б Україні вийти на рівень розвитку ОАЕ — експерт

20.09.2017

Якби в Україні вдалося провести зрошення хоча б на третині українських земель, ми змогли б вийти на такий самий рівень розвитку, як Арабські Емірати, вважає голова наглядової ради ТОВ «Агрофірма «Сади України» Олексій Зайцев. 
 
«У нашому господарстві вже давно не переймаються помилками синоптиків у прогнозах погоди. Вмикати й вимикати опади в потрібний час в агрофірмі можемо самостійно. Постійне підживлення полів дозволяє нашій агрофірмі перевершувати свої ж рекорди врожайності, які вдвічі перевищують показники багатьох інших аграрних компаній», — пояснює Зайцев доцільність таких технологічних змін для вітчизняного землеробства.
 
Він вважає, що зрошення є обов’язковою умовою для доброго врожаю в ситуації, коли клімат змінюється у бік потепління.
 
Гордістю ТОВ «Агрофірма «Сади України» й ТОВ «Агрофірма «Українське насіння» є проект зі зрошення, завдяки якому тут щороку нарощують площу земель на поливі на 200–300 гектарів, довівши їх на сьогодні вже до 1 400 га.
 
Під зрошенням вирощують посіви кукурудзи (і не лише насіннєві, а й товарні), озимої пшениці, сої та гороху.
 
Поки що головною проблемою розвитку зрошення як для цієї компанії, так і для інших українських підприємств, є недосконале регулювання відносин між власниками земельних наділів і компанією.
 
Договори оренди мають різні строки дії, власники земельних наділів, знаючи, що земля розташована на зрошуваному полі або по ній проходить система зрошення, тиснуть на компанію-орендаря.
 
Закон однобічно регулює такі відносини, а компанія, що застосовує іригацію, не може  планувати  подальше розширення системи.
 
Багато аграріїв цікавляться зрошенням, розуміючи, що це — прямий шлях до збільшення врожаїв, а отже, і прибутків.
 
Проте відсутність державних каналів водопостачання та фінансової підтримки, попри численні обіцянки, поки що унеможливлює розвиток таких програм в Україні.
 
Навіть порахувати площі всіх земель, які можна віддати під зрошення, неможливо. Каналів водопостачання немає, а будувати власні автономні системи може не кожен підприємець.
 
Тим часом врожай на ділянках зрошення мінімум удвічі перевищує врожай на богарі.
 
За попередніми розрахунками, на півдні та сході України площі під зрошенням уже найближчими роками потрібно збільшувати мінімум на 50, а у центрі — на 30-40 відсотків.
 
Із земель на зрошенні, площею 10-12 мільйонів гектарів, при середній урожайності кукурудзи 120-140 центнера з гектара і ціні на зерно 150 доларів за тонну Україна цілком змогла б щорічно отримати 13-16 мільярдів доларів додаткових коштів, вважає Олексій Зайцев.
 
За даними Держводагентства, в серед­ньому в Україні при транспортуванні у зрошувальних каналах щороку втрачається від 300-500 мільйонів кубічних метрів води.
 
Тобто 23-24 відсотки — це втрати на фільтрацію. Якщо на початку 90-х років в Україні використовували 10 мільярдів кубометрів води на рік, то зараз використовуємо 30-35 мільярдів.
 
А вартість відновлення зрошувальних систем, за підрахунками фахівців Держводагентства, сягає від 3 до 5 тисяч доларів за гектар з урахуванням придбання дощувальних машин.