Під знаком Деметри: як жінки керують успішною громадою на Миколаївщині

06.09.2017
Під знаком Деметри: як жінки керують успішною громадою на Миколаївщині

Голова громади Інна Копійка, в минулому — фельдшер амбулаторії.

«Люди повірили»

На гербі Куцурубської ОТГ зображено Деметру — богиню родючості та покровительку землеробства. Давні греки знали, що люди цінують більш за все.
 
Недарма свої поселення вони будували саме в цих місцях.
 
Це було колись. А зараз на березі Дніпровського лиману ловить 3G, що зустрінеш далеко не в кожному райцентрі Миколаївської області.
 
У всіх класах Куцурубської загальноосвітньої школи є по новенькому панельному телевізору, а для вчителів придбали ноутбуки.
 
— Раніше Очаківська райрада жодної гривні не виділила на фарбу для нашої школи, — каже директор навчального закладу Тетяна Пікуль. — Тепер ми з новими вікнами, партами, лінолеумом. Навіть дороге навчальне обладнання придбали.
 
Це лише один із прикладів того, яких результатів можна досягти, об’єднавшись у територіальну громаду та взявши на себе відповідальність за територію.
 
«Штаб» такої громади розташований тут — у селі Куцуруб,  за п’ять кілометрів від Очакова.
 
Два роки тому саме з цього міста на Миколаївщині розпочався процес децентралізації влади.
 
Керує «штабом» Інна Копійка, в минулому — фельдшер амбулаторії. У 2015 році, несподівано для місцевої політичної еліти, вона взяла участь у виборах сільського голови. Вирішила «вилікувати» все село — і перемогла.
 
За кілька місяців потому сусідні села заявили про намір об’єднатись. Спочатку був союз двох сільрад — Куцурубської та Іванівської із селами Іванівка і Яселка. Разом — 3855 жителів.
 
Сьогодні Куцурубська об’єднана територіальна громада налічує 12 сіл, в яких мешкає 8 тисяч людей. Це більше половини населення Очаківського району.
 
— Люди повірили нам. Вони побачили, скільки всього вдалося зробити лише за минулий рік, — розказує Інна Копійка. — Звісно, допомогла і державна субвенція у розмірі 5,1 мільйона гривень.
 
Завдяки цьому виконали 24 проекти з розвитку інфраструктури, зокрема ремонт доріг та будівництво водопроводу в Іванівці. Скоро мешканці цього села будуть з якісною питною водою. 
 
 
Згадуючи 2015 рік, Інна Василівна говорить, що тоді було дуже важко. Йшли до створення об’єднаної територіальної громади першими в області. Не знали, що робити. Однак зараз упевнено каже: «Все, тепер я вже не здамся. Команда в мене хороша, дівчата — молодці».
 
Коли у нової громади з’явився власний ресурс, голова, як успішний бізнес-менеджер, запросила у свій «штаб» фахівців з Очакова. Казала: «Ми перші, і нам потрібні найкращі кадри».
 
Основні посади тут довірили жінкам. Любов Федорова — секретар ради, Наталія Лаврик — начальник відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності, Ольга Власюк — начальник відділу соціального захисту, захисту дітей та роботи з сім’ями.
 
Жінки навіть у сільраді захопили владу. З чотирнадцяти депутатів — чоловіків лише троє. Без чоловіків, звісно, теж не обходиться.
 
Є водій, фахівець, два працівники закладів культури, тому тут жартують: «Бачите, в нас немає матріархату».
 
Однак показово, що саме сучасні українські амазонки показали приклад, як домовлятися із впливовими чоловіками, які тут заробляють гроші, частина з яких йде на розвиток громади.
21 мільйон гривень — такий бюджет ОТГ у 2016 році.
 
Це і оренда землі, і відшкодування із заробітної плати. З прибутковими і бюджетоутворюючими підприємствами куцурубцям пощастило.
 
території об’єднаної громади працює потужна агрофірма КСП «Лиманський», ще кілька аграрних компаній, порт Очаків, вітропарк «Очаківський», і тому роботи тут вистачає.
 
Але чи можна назвати це випадковістю? Швидше, взірцем гармонійного поєднання спільних інтересів.
 
Ще тут наголошують:
 
«Усе це нам не звалилося як манна небесна. Нам взагалі казали, що у вас нічого не вийде. Ані район, ані область не допомагали. Деякі заздрили. Говорили, що ми тут вирвалися і хочемо створити маленький «Шанхай». Якщо б не допомога з боку Мінрегіонбуду, що був тоді з нами всі 24 години на добу, хтозна, чим би все закінчилося».

«Щоб кожному членові громади жилося краще»

Будь-яка влада — це, передусім, кредит довіри, який треба повернути виборцям. Інні Василівні це вдалося, хоча було дуже важко.
 
Проти неї чинився опір. Усі ставили на іншу людину — свою.
 
В таких умовах Інна Копійка знову пішла на вибори. Хотіла перевірити, що вище — особиста впізнаваність чи адміністративний ресурс?
 
був приголомшливий: за неї віддали 1764 голоси, за її конкурента — лише 764.
 
Такі перемоги роблять людину сильнішою, впевненою у власних силах. А коли навколо команда однодумців, то і справи легше вирішувати.
 
Очаків хоче: один район — одна громада. Буцімто, це місто туристичне, і навколо нього все має розвиватися.
 
От тільки мало що в самому Очакові нагадує курорт: вулиці розбиті, сучасних готелів немає, вже не кажучи про індустрію розваг.
 
У Куцурубі розваг теж немає. Та вони тут і не потрібні. Громада має розвиватися через села. Тільки так можна зберегти молодь. Нещодавно відправили хлопця вчитися на лікаря, допомогли. Знають, коли закінчить навчання — повернеться.
 
А чому б не повернутися, тим більше що колишня сільська амбулаторія перетворилася у Центр первинної медичної допомоги.
 
На власну «швидку» Куцурубська ОТГ поки не заробила, однак гострої потреби в ній зараз не відчувається — медичні послуги надають у кожному селі об’єднаної громади.
 
Для цього, крім Центру, функціонує 4 амбулаторії та 7 фельдшерських пунктів. Як предмет особистої гордості демонструють стоматологічний кабінет, обладнаний за всіма вимогами часу.
 
Кажуть, пішли на витрати — і не прогадали. Кому, як не Інні Копійці, знати, яку ціну сьогодні має здоров’я людей.
 
Так само з освітою. На 12 сіл працює 7 навчальних закладів — 3 загальноосвітні школи, школа-дитячий садок, та 3 класичних дитячих садки. За тим, щоб ця мікросистема працювала, слідкує власна управлінська ланка на чолі з начальником відділу освіти і методистами.
 
Від управлінців також залежить якісний розподіл бюджетних коштів об’єднаної громади. У минулому році, наприклад, 200 тисяч витратили на заміну шкільних вікон у сусідній Іванівці. Хто в селі міг собі уявити, що таке взагалі може коли-небудь статися?
 
На питання: «В чому полягає успіх, досягнутий громадою за два роки існування?», тут кажуть:
 
— По-перше, завдяки добрій команді управлінців. По-друге, у довірі людей, а також у тому, що вони відчули свій вплив на розвиток території, на якій живуть. Вони самі вирішують, що робити у першу чергу. А не як раніше — сиділи і чекали, що скаже район. Як результат — відчутно підвищилася їх громадянська позиція, патріотизм.
 
Завдання, яке поставила перед собою Куцурубська об’єднана громада, формулюється так:
 
«Поєднати інтереси людей, держави та бізнесу, створити умови для нових робочих місць, залучення інвесторів у регіон для того, щоб кожному членові громади жилося краще».
 
Як цього досягти? З одного боку, є перевірений спосіб — стимулювати економіку, і за рахунок збільшення надходжень підвищувати якість життя.
 
Однак неминуче постане питання: а що буде завтра? Стратегічне бачення майбутнього об’єднаної громади ляже в основу плану її розвитку, робота над яким триває й досі.
 
Розробники, враховуючи унікальне географічне становище території, пропонують зосередити увагу на розбудові туристичної інфраструктури.
 
На перший погляд, це цілком логічно. На одному кордоні — Очаків, на іншому — стародавня Ольвія, і з’єднують їх кілометри узбережжя лиману.
 
Проте команда Інни Копійки достатньо прагматична і не занурюється у зайві фантазії.
 
Покажіть їм хоча б один розвинутий курорт на теренах Миколаївщини, і вони, мабуть, змінять свою точку зору. А поки треба дбати про насущне — дороги, медичні послуги, школи і дитячі садочки. 
 
Ігор ДАНИЛОВ, Ірина МАЛИК Український кризовий медіа-центр, Програма DOBRE
(«Українська правда»)