Відома льотчиця і депутатка від «Батьківщини» Надія Савченко знову потрапляє під пильну увагу преси.
Одним із перших пунктів сьогоднішнього порядку денного сесії парламенту стоїть перегляд її найпершого законопроекту, ініційованого ще у листопаді 2015 року, коли сама Надія перебувала в російській в’язниці.
Тоді цей закон трактували як вершину гуманізму і механізм прискорення слідчих дій (мовляв, припиниться практика затягування слідчих дій, коли підозрюваних роками тримали в СІЗО без передачі справи до суду).
Втім після повернення льотчиці додому і її подальших неоднозначних кроків ставлення до нардепа змінилося від ейфорії до обструкціонізму.
Зокрема, виплив і «закон Савченко», на який почали списувати всі біди правоохоронної системи та погіршення криміногенної ситуації.
Зрештою, почали говорити, що закон потрібно якщо не скасовувати зовсім, то серйозно змінювати. «УМ» вирішила розібратися в ситуації.
За що голосували?
Проект Закону «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення в строк покарання», названий пізніше «законом Савченко», було проголосовано 26 листопада 2015 року.
Парламент тоді проявив дивовижну одностайність — зелену кнопку натиснули 255 народних депутатів, 64 не голосували.
Крім Надії Савченко, авторами законопроекту значилися нардепи від «Батьківщини» Андрій Кожем’якін, Іван Крулько, від БПП — Микола Паламарчук, від «Народного фронту» — Леонід Ємець та позафракційний Олег Осуховський.
22 грудня його підписав Президент України Петро Порошенко, а 24 грудня закон набув чинності.
Прийнятим законом було змінено ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України.
Якщо коротко, то суть змін полягала в тому, що один день попереднього ув’язнення при визначенні міри покарання рахували за два дні позбавлення волі.
Причому дія цих норм поширювалася не тільки на тих, хто входив у конфлікт із законом після вступу його в дію, а й на тих, які ще не повністю відбули покарання.
Ось тут і виявилися ті деталі, в яких заховався нечистий. Бо значна частина засуджених за тяжкі злочини, слідство щодо яких тривало не один місяць, отримали несподівану можливість вийти на волю раніше.
Серед таких виявилося і чимало одіозних особистостей.
Зокрема, в січні 2016-го з в’язниці вийшов екс-голова Львівського апеляційного адмінсуду, «колядник» Ігор Зварич, якого в 2011 р. було засуджено до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У квітні — колишній депутат Верховної Ради Віктор Лозінський, засуджений за вбивство жителя Голованівського району Кіровоградської області Валерія Олійника.
У червні звільнили з-під варти Андрія Слюсарчука, відомого як «Доктор Пі» — його справу відправили на дорозслідування, а самого Слюсарчука відпустили під особисте зобов’язання.
Правоохоронці зазначають, що дія цього закону практично не вплинула на завантаженість СІЗО. Більше того — й адвокати, і підозрювані стали свідомо затягувати розгляд справи, щоб потім «скостити» термін. Зате місця відбування покарань дещо звільнилися.
«До чого призвів цей закон? Ми почали зараховувати тим, хто сидить у СІЗО, це, як правило, за тяжкі злочини — вбивства, пограбування, рік за півроку. Підсумок: вийшли одіозні корупціонери, одіозні шахраї», — обурювався в ефірі 112-го каналу ще в січні радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, який свого часу сам голосував за цей закон.
Що робити?
Наразі у Верховній Раді зареєстровано три законопроекти. Перший, за ініціативи Кабміну, пропонує вираховувати покарання за формулою «день за два» лише за правопорушення невеликої та середньої тяжкості, а до рецидивістів і тих, хто вчинив серйозні злочини, підходити «з усією суворістю закону».
Законопроект екс-опоблоківця Євгена Мураєва також не передбачає жодних поблажок для важких злочинів, а для середніх і невеликих пропонується положення, згідно з яким «суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Ініціатором третього законопроекту виступила сама Надія Савченко разом iз депутатами Віталієм Купрієм, Єгором Соболєвим, Андрієм Денисенком, Дмитром Ліньком, Юрієм Бубликом та іншими.
Цей законопроект передбачає, що «правило співвідношення видів покарань не поширюється на перші чотири місяці попереднього ув’язнення засуджених або осіб, котрі підозрюються у вчиненні злочинів середньої або невеликої тяжкості, на перші шість місяців попереднього ув’язнення засуджених або осіб, котрі підозрюються у вчиненні тяжких або особливо тяжких злочинів, та осіб, які повторно скоїли злочин».
Сама Надія Савченко переконана, що її закон є корисним, і готова всіляко відстоювати його.
«Я проти того, щоб змінювати цей закон, я буду пояснювати, що в ньому дозволено змінити, а що не дозволено... Я буду захищати цей закон, тому що він як аксіома, він ідеально правильний, він на захисті людини», — заявляла Савченко у вересні минулого року.
Водночас юристи, які детально проаналізували цей закон, переконані, що найкращий вихід із ситуації — взагалі скасувати його і повернутися до того, як усе було раніше.
«Парламентарії не розуміють простої логіки: не можна застосовувати до одного положення різні критерії підходу. Я би в цій ситуації повернувся до старої норми, без будь-яких пільг. А проблеми, як стимулювати слідчі органи швидше розслідувати справи, потрібно вирішувати іншим способом», — переконаний експерт центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.
А чи в Савченко справа?
У всій цій історії впадає в око одна деталь. Найбільше з приводу «закону Савченко» б’є на сполох міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
«За даними Національної поліції, тільки цього року вже звільнено майже 9 тисяч засуджених. Кожен десятий повторно здійснив важкі чи особливо важкі злочини: зумисні вбивства, грабунки і розбійні напади. А найближчим часом під дію закону підпадають іще 34 тисячі засуджених», — заявив міністр, додавши, що найближчі рік-півтора ми будемо мати серйозний сплеск злочинності.
Як приклад, наводиться історія, яка сталася в Ладижині, коли маніяк, який відсидів 8 із 10 років за зґвалтування і вбивство, після виходу на свободу за «законом Савченко» за кілька тижнів після звільнення за одну ніч здійснив зґвалтування і вбивство ще двох жінок.
Щоправда, при цьому лишається відкритим питання: чи справді тут винен закон і чи змінилася б його поведінка, якби згаданий манiяк відсидів додаткові два роки?
Сама Надія Савченко теж переконана, що в усій цій інформаційній хвилі проти її закону більше політики, ніж правових моментів.
«Є статистика, аналітика, де зрозуміло, що виходять iз різних причин. Тобто за амністією і в інші роки, коли не було «закону Савченко», виходило набагато більше злочинців. Чому вони зайнялися «законом Савченко»? Тому що впав рівень життя людей, а це — саме проблема уряду», — переконана вона.
Зрозуміло одне: і пенітенціарна, і правоохоронна системи в Україні потребують кардинальних змін. І одним законом, на жаль, справи не вирішити.
