Європарламент проголосував за вільну торгівлю з Україною з обмеженнями
Підтримало закон 428 євродепутатів. 131 – проти і 44 утримались. >>
Остання надія Гройсмана
21.02.2017
Українська енергетика генерує не стільки обсяги електроенергії, скільки надприбутки для олігархів.
Перші вихідні після запровадження надзвичайного стану в українській енергетиці минули без пригод. І навіть без масштабних віялових відключень електроенергії, що стало причиною для гордості особисто профільного міністра Ігоря Насалика. Країна була наразі зі світлом, але цей радісний факт аж ніяк не свідчить про подолання кризи у вітчизняному енергосекторі. Радше навпаки, Україна лише входить у масштабну енергетичну кризу, але не з вини блокувальників «ОРДЛОвського» вугілля, як намагаються подати ситуацію перші особи у державі. Блокування лише підсвітило проблеми в галузі, спричинені бажанням нинішньої української влади та всім відомого олігарха заробити надприбутки. І водночас може стати ширмою, яка надійно прикриє від суспільства справжні причини розвалу в українській енергетиці.
Так сказав міністр!
Відключення струму деякі регіони України останнiми днями таки пережили. Але таких насалених пунктів було небагато, і міністр Насалик одразу ж пояснив, що кожен випадок «темної» для народу — це зовсім не з вини об’єднаної енергосистеми. «Якщо зараз є випадки відключення електроенергії, то їх можна пояснити технічним станом розподільчих мереж, до загальної генерації вони не мають жодного стосунку», — прокоментував ситуацію чиновник.
А надзвичайний стан в енергетиці, за його словами, саме для того і створено, аби стабілізувати роботу системи і запобігти тим самим віяловим відключенням. «Хоча я не виключаю такої можливості», — скромно спрогнозував Ігор Насалик.
Для успішності реформ нинішній владній команді конче потрібне вугілля з окупованих територій! Без нього ніяк. І як аргумент чиновник наводить дуже цікаві власні роздуми: Україна замість вугілля антрацитної групи з непідконтрольних територій може постачати його з Росії або Південно-Африканської Республіки, але воно буде в два рази дорожчим! І підкріплює цю потужну тезу цілою низкою додаткових аргументів: терміни доставки з Африки — 40-50 днів, а з «ДНР» — узагалі близько їхати! Шахти на території, контрольованій «орками», буцімто чемно поповнюють саме український бюджет, а так будемо працювати на африканський чи годуватимемо трударів Кузбасу. А замінити антрацит із донбаських копанок неможливо — і все тут!
Експерти спростовують практично кожну тезу Насалика та його колег з уряду. І якщо фраза про «наші підприємства» у глибокому бандитському тилу виглядає просто мутно, то, скажімо, терміни доставки, які так лякають головного енергетичного менеджера, для фахівців галузі взагалі не є проблемою. Адже в галузі зазвичай працюють за простою схемою: угоди на імпорт укладають не коли порожнiй склад, а в міжсезоння, коли його ринкова ціна найнижча. Тоді ж визначають графіки поставок, у які дати і який обсяг має надійти до України. Дату виходу корабля з вугіллям iз порту в цьому випадку визначатиме транспортна компанія, а нашому споживачеві буде зовсім байдуже, 40 днів добиратиметься до нас судно, 30 чи навіть цілих 60.
Той факт, що вугілля неможливо замінити на інше, на думку аналітиків, — правда лише частково. І полягає вона в тому, що обладнання ТЕС не можна замінити за один день і безкоштовно. Так, переобладнання станцій — задоволення не з дешевих. Але свого часу інвестори зi Східної Європи та деяких азійських держав пропонували кредити на подібну модернізацію. Україна відмовилася. Нині про цей випадок ніхто навіть не згадує. Тому що були невигідні умови контракту? Чи тому що це руйнувало корупційні схеми в енергетиці? І попутно: а чи є стратегія у Міністерства енергетики щодо розв’язання проблеми? Чи країна буде прив’язана до бандитських поставок товару назавжди — а перші особи будуть лише розводити руками і казати: «Ну а що ми зробимо?..» А якщо така стратегія є, то чому про неї ніхто ніколи не розповідає?
Удвічі дорожче ми платимо вже давно
Що ж стосується ціни вугілля, яка на ринку буде вдвічі вищою, ніж у послідовників «Гіві» з «Моторолою», то це було б правдою, якби не тариф «Роттердам+», яким уже давно послуговуються у вітчизняній енергетиці. «Йдеться про розрахунок вартості вугілля на узбережжі Північного моря плюс затрати на його транспортування до України. Хоча зрозуміло, що ніхто в Роттердамі вугілля це не купує. Однак компанії, яким цю формулу надали, використали її для того, аби підвищити тарифи на теплову енергію, яку вони пропонують», — пояснює експерт Геннадій Рябцев.
Тобто фраза «вдвічі дорожче» з уст міністра означає не те, що ми всі думаємо. Адже в тариф теплопостачання вже закладено ціну вугілля в Африці та на інших дружніх до нас континентах. А виробник цього тепла наразі економить, купуючи вугілля «на сіро» і кладе різницю у кишеню. Якщо ж унаслідок блокади йому і справді доведеться платити стільки, скільки він декларує, то заробіток становитиме всього лише означені відсотки, а не надприбуток у багато десятків відсотків. Який цей виробник — фінансова група Ріната Ахметова — має нині.
Перепрофілювання ТЕС у такому випадку — справа взагалі нецікава. Значно перспективніше — створити лобі в уряді та Верховній Раді, яке паралізуватиме «на корню» всі намагання запровадити ринкові умови господарювання і натомість відшуковуватиме високомаржові схеми заробітку. Саме представники цього лобі, будучи фінансово зацікавленими та маючи певні зобов’язання перед фінансовою групою Ахметова, найактивніше пояснюють, чому блокада вугілля — це погано, чому її треба припинити і чому вона шкідлива для всіх українців. У збереженні статус-кво зацікавлена навіть не стільки влада, скільки нинішній симбіоз влади і великого бізнесу.
Відтак за високі тарифи, спричинені «Роттердамом+», платять пересічні українці — платіжками за комунальні послуги. Або субсидіями, які буцімто компенсовує держава. З державного бюджету, тобто це наші гроші, отримані різними шляхами, йдуть в одну і ту саму кишеню...
Але це лише один аспект проблеми. І він діє у ситуації, коли йдеться про справді реальне перекриття шляхів надходження вугілля, а не опереткову демонстрацію такого перекриття.
Експерти стверджують: вугілля технічно можна скерувати в обхід заблокованої ділянки залізниці. Так, обхідний маршрут буде довшим і дорожчим, але таки дозволить поповнити склади українських ТЕС. Якщо їх оператор цього захоче.
Наразі ж владі вигідна блокада «уголька», що її на камеру старанно демонструє Семен Семенченко з друзями.
Блокада як різновид маскування
«Коли ТЕС готуються до опалювального сезону, то запаси вугілля чи газу дозволяють працювати у форс-мажорних обставинах щонайменше півтора, а то й два місяці, — стверджує Геннадій Рябцев. — Нині ж нам заявляють, що вугілля настільки бракує, що за два тижні можливе віялове відключення. А це означає, що взагалі не можна буде збалансувати нестачу теплової енергії в межах усієї об’єднаної енергетичної системи України. Отож цифри, які час від часу публікують галузеві органи влади щодо запасів вугілля та газу, насправді відрізняються від реальних».
Іншими словами, цілком реальною виглядає версія, що влада дала добро на блокування колії (чи навіть сама організувала його), аби продемонструвати суспільству залізобетонний аргумент власної провальної політики в енергетичному секторі. І якби НП в енергетиці трапилася просто на голому місці, то це викликало б питання до дій та компетентності уряду. А якщо колапс виникає через блокаду, то вже сам уряд отримує статус жертви.
Подібним чином, як вважають аналітики, Кабмін Гройсмана може прикривати ймовірний зрив підготовки до опалювального сезону. «Ключова вада органів виконавчої влади — вони не формують політику. Натомість — займаються реагуванням на кризові ситуації, які час від часу виникають в економіці. Не здатні до стратегічного планування. Тому з року в рік повторюється одне й те саме — підготовка до опалювального сезону розпочинається якраз у момент настання цього сезону. В ідеалі мали б ще в січні розпочати підготовку до опалювального сезону 2017-18 років. Виходить, уже не встигаємо», — резюмує Рябцев.
Мирний атом: 46 копійок проти 1,4 грн.
Тим часом минулими вихідними активізували роботу вітчизняні ядерники: за повідомленням прес-служби «Енергоатома», 18 лютого вітчизняні АЕС виробили 302,93 млн. кВт-год електроенергії, що є рекордом останніх років. Після закінчення капітального ремонту третій блок до об’єднаної енергосистеми підключила Рівненська АЕС. Відтак сьогодні працює 14 із 15 ядерних енергоблоків.
Така динаміка додала оптимізму Президенту Петру Порошенку, який заявив: «Україна різко збільшила частку атомної енергетики у загальному балансі». Раніше, за словами гаранта, ця частка становила 47%, а нині — «стрімко наближається до 60%». Фахівці одразу ж пояснили: очільник держави «стрімко» видає бажане за дійсне.
Так, за статистикою, торік частка виробленої АЕС енергії не зросла, а, навпаки, зменшилася і становила 52,3% на тлі 55,6% попереднього року. А в січні 2017 р. галузь отримала чергове зниження — до 51%. У лютому маємо невеликий плюс — наразі 53,8%, але звідки Петро Олексійович узяв дані про плюс 13%, сказати важко.
«Можливо, Президент має на увазі довоєнні показники, — каже директор із зв’язків з громадськістю асоціації «Український ядерний форум» Ольга Кошарна. — За підсумками 2013 року частка АЕС становила 44%. Коли ж розпочалися бойові дії на сході держави, у серпні-вересні 2014 року, вона і справді зросла до 60%. Але ненадовго. Упродовж 2015-2016 років вона знову знизилася до 56-52%».
«Пробуксовування» атомної енергетики в Україні — не вина самих атомників, а віддзеркалення великої енергетичної корупції у нашій державі, яку нині намагаються приховати блокадою донецьких залізничних перегонів. Вітчизняна влада тривалий час лобіює інтереси приватної структури «ДТЕК», що входить до сфери інтересів Ріната Ахметова, та стимулює зниження обсягів виробництва у державній структурі «Енергоатом». Інструментів для цього є два: низькі відпускні ціни та диспетчерські обмеження.
Простіше кажучи, регулятор встановлює високі тарифи для холдингу відомого олігарха (для цього й створюють умови на кшталт «Роттердама+) і низькі — для державної структури. «З 1 січня 2017 року тариф знову зменшено. На сьогоднішній день АЕС мають найнижчий тариф серед інших генерацій електроенергії у розмірі 46,6 коп. кВт-год, — каже Ольга Кошарна. — Його знизили із 51,2 коп. Це безпрецедентний випадок, враховуючи, що ядерне пальне для українських АЕС купують за валюту. «Тарифним чемпіоном» традиційно стали тепловики із тарифом 1,4 грн. за кВт-год». За словами експерта, такої різниці у тарифах між атомною та тепловою енергетикою, яка зафіксована наприкінці 2016 року, історія вітчизняної енергетики ще не знала — більше, ніж утричі!
Ситуація розбалансованості, яка виникла в українській енергетиці внаслідок подібних алогічних і корупціємістких дій, мала всі наслідки гнійника, що ось-ось вибухне. І пояснити подібний «вибух» власною некомпетентністю для влади було би значно болючіше, ніж перекласти всю вину на «блокаду», її організаторів, а самим із чистою совістю запроваджувати надзвичайний стан. І продовжувати при цьому генерувати надприбутки для однієї дружньої комерційної структури.
