Батько вбитого на Майдані активіста Голоднюка: "У 2014-му розслідування фактично не велося!»

У вівторок, 10 січня, Святошинський районний суд Києва продовжив розгляд резонансної справи щодо п’ятьох колишніх бійців спецпідрозділу «Беркут» (Олександра Маринченка, Сергія Тамтури, Олега Янішевського, Павла Аброськіна та Сергія Зінченка), яким інкримінується розстріл 48 активістів Євромайдану на вул. Інститутській у Києві 20 лютого 2014 року. Слухання матеріалів перенесли на 17 січня.

 

На судовому засіданнi розглядався епізод справи про вбивство 19-річного Устима Голоднюка — учасника Революції гідності, бійця 38-ї сотні самооборони, який був побитий під час першого розгону Євромайдану, а 20 лютого 2014 року, близько 10-ї години ранку — убитий, коли допомагав виносити тіла загиблих на вул. Інститутській.

 

Устим не мав у руках зброї, але отримав смертельне поранення в голову, коли втретє повернувся до побратимів. 

 

У переповненому залі суду свідчив його батько — Володимир Голоднюк. Зазначимо, що пан Володимир — колишній оперативник, тож він міг робити певні кваліфіковані судження, тим паче що перебував у момент загибелі сина неподалік від нього, у центрі Києва. 

 

На запитання адвоката «беркутівців», чи раніше батько Устима повідомляв слідчим свої версії загибелі сина, Володимир Голоднюк, зокрема, сказав: «У 2014 році розслідування фактично не велося! Після чотирьох місяців «розслідувань» я ознайомився зі «справою», i вирішив проводити власне розслідування. Почав по крихтах відновлювати події: встановлювати, хто в той момент був на вулиці Інститутській. Крім того, вивчав версію розстрілу снайперськими групами». 

 

Голоднюк-старший домігся проведення двох слідчих експериментів, на яких він був присутній: у червні 2014 року та на початку 2015 року.

 

Під час тих слідчих дій використовувалися далекоміри, лазерні лінійки, муляжі й навіть статисти, аби з максимальною точністю встановити істину. 

 

На жаль, після майже трьох років, що пройшли з часу жахливих злочинів, на лаві підсудних (та й чи ще будуть вони засуджені) — лише кілька з набагато більшої когорти тих силовиків, які топили в крові Євромайдан не лише 20-го, а й 18 лютого, й у інші нині пам’ятні дні протистоянь.