Колективна відповідальність. Непроста допінгова проблема професійного спорту

Підбиваючи підсумки вельми скромного виступу українських спортсменів на Олімпіаді-2016 в Ріо, міністр молоді та спорту Ігор Жданов наголосив, що потенціал радянського спорту, котрий довгий час підтримував інерційний рух наших олімпійців до найвищих висот, остаточно себе вичерпав.

 

Іще після невдачі вітчизняних «зимовиків» на «білих» Іграх-2010 у Ванкувері президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка зазначив, що український спорт не може бути успішним, тримаючись на руїнах радянської системи підготовки спортивних кадрів.

 

Нещодавні результати наших олімпійців у Бразилії яскраво продемонстрували, що глиняні підмостки, котрі тривалий час підпирали кволий «організм», повністю зруйнувалися. У «спортивному» міністерстві обіцяють змінити підходи в функціонуванні українського спорту вищих досягнень.

 

Утiм навіть якщо швидко відмовитися від старих методів роботи, позбавитися від неприємного присмаку «минулих перемог» все ж не вдасться. 

 

«Переможною ідеологією» в Радянському Союзі була просякнута вся система, а спорт у цьому контексті був своєрідним «провідником». Наскільки важливими для країни можуть бути тріумфи, яскраво продемонструвала нещодавня допінгова історія в російському спорті, де питаннями стимулювання спортивних результатів опікувалися на державному рівні.

 

Масштаби допінгових скандалів у нашій країні, звісно, не мають таких розмірів. Утім останнім часом доводиться регулярно чути імена українських атлетів, яких спіймали на вживанні заборонених фармакологічних препаратів.

 

У 2013 році, після ревізії зданих на Олімпіаді-2004 в Афінах допінг-проб, Міжнародний олімпійський комітет змусив вітчизняного штовхальника ядра, чемпіона тих Ігор Юрія Білонога повернути комітету золоту нагороду.

 

Нещодавно аналогічну процедуру зобов’язали виконати й призерок Ігор-2008 у Пекіні — наших важкоатлеток Наталю Давидову та Ольгу Коробку, котрих також звинуватили у застосуванні допінгу.

 

За прийом заборонених фармакологічних стимуляторів були змушені відбути дворічну дискваліфікацію бронзові призерки лондонської Олімпіади-2012, спринтерки Марія Ремень та Єлизавета Бризгіна.

 

А днями на «гарячому» спіймали іншого вітчизняного олімпійця, учасника літніх Ігор 2012 року, стрибуна з жердиною Максима Мазурика, у «замороженій» допінг-пробі якого (зразка чотирирічної давнини) було виявлено анаболічний стероїд туринабол.

 

Цей же препарат спеціалісти Всесвітньої антидопінгової лабораторії ідентифікували й у «старому» аналізі російського важкоатлета, срібного медаліста Лондона Апті Аухадова. Обох спортсменів очікує дискваліфікація. Росіянину ж, на додачу, доведеться ще й розпрощатися з почесним званням олімпійського віце-чемпіона.

 

Допінгом зловживають не тільки на пострадянському просторі. Приміром, анаболічний гормон клостебол знайшли в пробах титулованої норвезької лижниці — семиразової чемпіонки світу, золотої медалістки Ванкувера-2010 — Терези Йохауг.

 

Щоправда, позбавляти імениту спортсменку здобутих регалій і призначати сурове покарання МОК не поспішає. Поки що норвежка перебуває «в підвішеному стані» — на час проведення розслідування шляхів та обставин потрапляння до її організму забороненого препарату діє тимчасова двомісячна дискваліфікація.

 

Йохауг уже заявила, що клостебол в її крові опинився після застосування крему для губ, котрий був призначений її особистим лікарем. До речі, саме він і взяв усю відповідальність за скандальний інцидент, намагаючись вивести з-під удару зірку норвезького спорту.

 

А от в Україні захистом спійманих на допінгу вітчизняних спортсменів займатися нікому. Натомість самотужки боротися за свої права та репутацію нашим атлетам просто не вистачає фінансів.