Підкорене небо

12.04.2016
Підкорене небо

Безпілотний літальний апарат, який сконструювали в НАУ. (НАУ.)

У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні?
12 квітня початково символізувало тріумф радянської космонавтики: саме в цей день у 1961 році відбувся історичний політ льотчика-космонавта Юрія Гагаріна на орбіту Землі. І хоча політ тривав усього 108 хвилин, ця подія дала потужний поштовх подальшому розвитку галузі: вже скоро людина ступила на Місяць і дослідила майже всі планети Сонячної системи.
Згодом на рівні Генеральної Асамблеї ООН була прийнята відповідна резолюція, в якій 12 квітня було проголошено Міжнародним днем польоту людини в космос. В Україні ця дата також відома як День працівників ракетно-космічної галузі України.

Новий час — нові пріоритети

Часи змінюються, і потреби у сучасному технічному оснащенні авіаційної та космічної галузей зростають. На окрему увагу сьогодні заслуговують безпілотні літальні апарати.

Популярність малої авіації можна пояснити її універсальною функціональністю, адже їй підвладне практично все — від розвідки стану місцевості після стихійних лих та картографічних робіт до вистежування порушників державного кордону та отримання даних про стан надсекретних пересувних ракетних комплексів. Тож цілком зрозуміло, що виробництво безпілотних літальних апаратів зацiкавило військових, яким припали до душі відсутність ризику загибелi людини і одночасно — отримання розвідувальних даних у режимі реального часу.

Крутий віраж

Сьогодні в контексті розвитку безпілотної авіації пріоритетною стає діяльність не тільки галузевих підприємств та спеціалізованих дослідницьких центрів, а й вищих навчальних закладів, які, з одного боку, виховують майбутні кваліфіковані кадри, а з іншого — дають активній ініціативній молоді шанс спробувати свої сили у передових розробках сучасності.

В Україні одним iз таких ВНЗ є Національний авіаційний університет, який буквально за останнє десятиліття привернув до себе увагу Міністерства оборони України розробками безпілотної авіації. Свого часу ініціатором розвитку безпілотної авіації тут став нинішній в.о. ректора Володимир Харченко. Тоді до роботи були залучені найкращі наукові кадри навчального закладу.

«Майбутнє України полягає саме у розробці безпілотних авіаційних систем. Це те, чому сьогодні приділяється велика увага у світі. Традиційна авіація досягла потужного розвитку, в той час як безпілотна авіація стала найбільш наукоємною галуззю, що вирішує на науковому рівні дуже багато питань», — відзначає Володимир Харченко.

Питанням безпілотної авіації Національний авіаційний університет займається вже близько 20 років. Безпілотники НАУ отримують путівки в небо у науково-виробничому центрі (НВЦБА) «Віраж», створеному в 2010 році на базі Науково-навчального центру безпілотної авіації.

У центрі використовуються тільки нові технології та існує замкнений цикл виробництва: від розробки ескізу до написання програмного забезпечення до льотних випробувань. Найголовніше, що до розробок авіаційних безпілотних моделей залучають студентів, адже їхні ідеї надзвичайно важливі у розвитку технічних галузей.

Враховуючи нагальні потреби, в університеті створено сім типів безпілотних авіаційних систем: від легких систем до таких, що мають корисне навантаження близько 70 кілограм. Використання нових композиційних матеріалів сьогодні дозволяє безпілотним системам залишатися непоміченими на радарах, адже ці матеріали не створюють вторинне поле, яке зазвичай виявляє радіолокаційна техніка. Також такi літаки можуть застосовуватися у складних метеорологічних умовах, адже вони пристосовані до сильного вітру, опадів тощо. Це важливо і для морської авіації в прибережних зонах.

«На базі Національного авіаційного університету вперше в Україні розпочата підготовка операторів безпілотних авіаційних систем. Фактично, це фахівці з IT-технологій, люди, які можуть програмувати маршрут польоту. І всі ці необхідні знання ми намагаємося давати в університеті, де суть підготовки полягає у тренуваннях на тренажерах для безпілотників, а не тільки в теоретичній базі. Можна абсолютно реально проходити практичну підготовку на аеродромах, адже на сьогодні університет має свій авіаційний парк», — розповідає Володимир Харченко.

Сьогодні на низку безпілотних авіаційних систем уже отримані сертифікати від Державіаслужби та сертифікати від військових структур. На меті університету — серійне виробництво безпілотних літальних апаратів.

Невловимий безпілотник UA-Бета

Гордістю університету справедливо можна вважати безпілотник UA-Бета, розроблений спільно з компанією UA Technology, який нещодавно успішно пройшов черговий етап випробувань. Військові та експерти перевірили перешкодозахищеність каналів зв’язку та управління безпілотного комплексу UA-Бета на полігоні Державного науково-випробувального центру Міноборони України. Відповідно до їхніх висновків, машина UA-Бета впевнено працює, незважаючи на вплив систем радіоелектронної боротьби.

Окрім систем радіоелектронної боротьби, військові використовували й радіолокаційну станцію, що спеціалізується на виявленні безпілотних літальних апаратів. Однак навіть при кружлянні безпілотника над станцією на робочій висоті 500 метрів пристрій не зміг виявити безпілотний комплекс UA-Бета.

За результатами випробувань, експерти та військові ДНВЦ схвально оцінили представлену компанією модель БпЛА — UA-Бета класу «міні» та окремо відзначили високу кваліфікацію її розробників — конструкторів та інженерів, яких у кращих традиціях наукової школи готує Національний авіаційний університет.

Те, що потрібно світові сьогодні і завтра

Сьогодні з упевненістю можна сказати, що безпілотні системи НАУ абсолютно нічим не поступаються закордонним аналогам. До того ж в Україні собівартість виробництва значно нижча, ніж в інших європейських країнах. Залишається відкритим лише питання налагодження співробітництва з організаціями, які потребують такого продукту.

Нещодавно Рада національної безпеки і оборони України своїм візитом підтвердила те, що в Національному авіаційному університеті справді створений потужний комплекс виробництва безпілотних систем. Це те, що потрібно світові сьогодні і буде неодмінно потрібно завтра.

«Розпочато низку проектів з Канадою і ми з радістю поділимося зі світовою спільнотою всіма своїми напрацюваннями. Наша наукова складова не поступається світові, вона є унікальною», — стверджує в.о. ректора Володимир Харченко.

Великим кроком уперед можна назвати підписання Меморандуму про партнерство та поглиблення співпраці між Державним концерном «Укроборонпром» та НАУ. Останній, до слова, успішно співпрацює з майже 50 українськими вишами, серед яких — Києво-Могилянська академія, Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, НУ «Київська Політехніка», Харківський політехнічний інститут тощо, залучаючи їхній науковий потенціал до вирішення виробничих питань.

Олег Антонов колись сказав: «Недостатньо робити літаки рівня світових зразків. Потрібно бути попереду». Вислови світоча не тільки української, а й світової авіації з нагоди Всесвітнього дня авіації та космонавтики згадуєш з особливою гордістю. Ігор Сікорський, Петро Балабуєв, Сергій Корольов, Євген Адлер і ще багато видатних українських вчених, без яких не відбулося б становлення української авіаційної та космічної галузі. Це їхній день, їхнє свято, а ми пишаємось і пам’ятаємо.

Карина АКОПЯН, студентка Національного авіаційного університету

ЦИТАТА

«Кращим місцем для нових відкриттів, для наукових досліджень є саме університети. Чимало великих компаній мають свої дослідницькі центри, але зазвичай вони розраховані на розвиток тільки тих продуктів, які вони випускають; вони не мають тієї свободи вибору діяльності, яка є в університетах. І ось, власне, чому так важливо підтримувати університетські дослідження, які не потребують негайного прибутку. В університетах відбувається зародження «нового», що згодом знаходить своє еволюціонування на зацікавлених підприємствах».

Дан Шехтман,
лауреат Нобелівської премії з хімії.

  • Що там, у голові?

    Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>

  • «Небесний тихохід»

    Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>

  • Філософ волокон із чвертю ставки

    Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>

  • НаЗУБок

    Усім відома фраза: «Одне лікуєш — інше калічиш». Але далеко не завжди ми можемо побачити зв’язок між прийомом якихось ліків і проблемою зі здоров’ям, яка виникає через деякий час. Особливо при протезуванні зубів. >>

  • Життя на слух

    У рамках проекту «Перша дейзі-бібліотека», який реалізує львівський обласний осередок «Української спілки інвалідів — УСІ», в Україні з’явиться перша бібліотека для людей iз вадами зору. Уже виготовлено 11 аудіопідручників для 5-го класу і вищих навчальних закладів. >>