Відповідно до архівних документів, створили її у 1879 році в Підзамочку представники відомого вельможного роду Потоцьких, щоб виготовляти тканину, яка не поступалася б своєю красою та якістю дорогому заморському крамові. Тканину ту називали тоді «макатою» — від назви дорогої турецької тканини, якою застеляли дивани в будинках багатіїв.Ткали макату на шовковій основі золотими і срібними нитками. Особливістю ж композиції малюнка було розміщення в центрі великого восьмикутного орнаменту в східному стилі. До речі,через певну спорідненість промислу із східним мистецтвом золототкацтва майстерню під Бучачем ще називали «персіярнею». А почали її створювати відтоді, як у 1818 році вельможа Марселій Потоцький зацікавився роботами талановитого ткача з Бучача — Іліяна Нагорянського, який походив начебто з Болгарії.

Раритетна книга, що була видана через чверть століття після смерті Кобзаря, увесь цей час «мандрувала» по різних приватних колекціях. Її останні власники цього року зібралися в еміграцію. Але, розуміючи, що подібні пам'ятки історії мають залишатися на батьківщині, запропонували книгу місту. Викупити її погодився один із харківських благодійних фондів. Причому за досить пристойні гроші. Тобто суму, яка співмірна з ціною престижного автомобіля. Цей же фонд узяв на себе обов'язок оплатити реставраційні роботи, оскільки «Гайдамаків» за майже 120 років кочового життя таки добряче зачитали власники фоліанта.