Шістдесятники в «приймах»

10.02.2016
Шістдесятники в «приймах»

Музей щістдесятництва розміщується у пам’ятці архітектури.

До незалежності Україна йшла десятиліттями, поклавши на олтар свободи тисячі життів та скалічених доль патріотів. Особлива когорта борців за право мати голос, говорити правду і жити вільно, без партійної облуди й брехні — шістдесятники. Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Євген Заливаха, Алла Горська й ще сотні відчайдухів, що намагалися активно боротися з тоталітарним монстром, що декларував життя у «світлому майбутньому», заслуговують, щоб про них знали й пам’ятали. Один з інструментаріїв для збереження пам’яті про жахи буття у СРСР і героїв, які «відлигу Хрущова» намагалися перетворити на пору тотального нищення «совєтів», — це музей шістдесятництва.

Надважкими зусиллями, вже за незалежної України, після років поневірянь по кабінетах чиновників, ініціативній групі таки вдалося «вибити» у 2012 році приміщення для культурно-архівного центру й бути хоча і в «приймах», але ж «не на вулиці». Та спокійно працювати довелося недовго.

Нині склалася критична ситуація, яка загрожує подальшому функціонуванню філії Музею історії Києва — «Музею шістдесятництва». Вона пов’язана з рішенням Київської міської адміністрації про надання приміщень українському Малому драматичному театру в будинку по вулиці Олеся Гончара, 33 (одним пакетом з Фондом демократичних ініціатив) безпосередньо над приміщенням музею і поряд із меморіальним кабінетом В’ячеслава Чорновола, який також є частиною Музею шістдесятництва. Очевидним є те, що співіснування в одному приміщенні цих закладів є проблематичним. Репетиції і вистави просто над експозиційними залами малопомітно, але загрожують збереженню фондів (переважно це листи й інші папери). Не завджи сусідство дає змогу сконцентровано занурюватися у наукову роботу та проводити екскурсії чи зібрання.

Пріоритетне право на площі неначе має музей. Але... Проти співіснування в одному приміщенні театру й музею активно виступали нині покійні відомі шістдесятники, колишні політв’язні комуністичної системи засновник і перший його директор Микола Плахотнюк та письменник, філософ, громадський діяч Євген Сверстюк.

Безумовно, можна поспівчувати і Малому драматичному театру, акторам теж потрібні площі, щоб творити й показувати своє мистецтво. Втім деякі плани керівництва театру можуть бути загрозою для збереження історичної пам’ятки — будинку по вулиці Олеся Гончара, 33, збудованого в стилі модерн у 1907 році архітектором І. Ледухівським. Бо збираються переобладнати приміщення, знести внутрішню стіну — щоб облаштувати сцену.

А в планах розвитку Музею шістдесятництва: облаштування залу для показу тематичних документальних та художніх фільмів (фільмотека 1960-х років та про шістдесятників), демонстрація театральних вистав (римейки 1960-х та сучасні), постійно діючий «Живий кабінет» (зустрічі з істориками, політологами, громадськими та політичними діячами). На сьогодні музею катастрофічно не вистачає площ для робочих місць та збереження фондiв, що постійно зростають.