Квартал Святого Миколая

16.12.2015
Квартал Святого Миколая

«Миколайчики». (з соціальних мереж.)

«А ви знаєте, де народився Святий Миколай?» — загадково й інтригуюче запитували мене мої малі племінниці Таїса й Аліна, вмостившись уже спати в ніч очікування улюбленого святого, за традицією, з книжкою казок. «Малі лисички», як я їх називаю, люблять, щоб їм прочитали на ніч замість того, щоб робити це самим. Утім, цього разу вони не замовкають. «Це аж за океанами, у Малій Азії, — перебивають вони одна одну, — у місті Патара». — «Ні, в Лікії», — уточнює друга. «Лікія — то область, Лікійська область», — стоїть на своєму перша. А далі вже я засинаю під їхній щебіт про дуже красивого молодого юнака Миколая, який любив займатися благодійністю, щоб цього ніхто не помічав. Він непомітно приходив у помешкання тих, хто хворів, чи голодував, чи дуже хотів щось отримати, — і клав ліки, гостинці, подарунки тій людині під подушку. Люди дивувалися і дуже хотіли знати, хто їхній благодійник. І якось влаштували облаву — так вони побачили юнака з мішком гостинців. Відтоді за ці прості людські чесноти його призначили своїм архієпископом. Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога — благодать творіння чудес.
Дівчатка крутилися і не витримали, напевне, до визначеного часу. Одночасно схопилися і принесли мені велику яскраву аплікацію: «Це вам від Святого Миколая. Він сказав, що це ви». На аркуші вирізана з кольорового паперу довгонога красуня з осиною талією і снопом розкішного волосся — племіннички добряче потрудилися. Я б хотіла бути схожою на ту кралю. Хоча Святому Миколаю видніше, думаю, може, то дійсно я. А головне — разом із дітьми занурилася у казку, в якій всі чудеса — можливі... Дівчатка все ж заснули. А тим часом на кухні чаклували дорослі.

Сніг — це святково

На ранок моїх племінниць чекав квартал Святого Миколая! Пряничні й бісквітні хатки, випечені ялинки, зірочки, квіти, грибочки, горішки, казкові персонажі і сам Святий Миколай зайняли цілий стіл, пахнучи ваніллю, корицею, імбиром, ваблячи цукровими боками, солодкою глазуррю, ягідними і цукатними прикрасами. Радості дівчат не було меж. За короткий час вони зібрали всю вулицю друзів похвалитися випеченим дивом. Вони домовлялися не їсти таку красу: «Давайте гратися в місто!». Але через півгодини уплітали все так, що аж за вухами лящало.

Надвечір нас, мене і сестер Валентину та Світлану, які «принесли квартал Миколая» дітям, чекав ще один сюрприз від Святого: щедре відерце лісових горіхів. Тільки вуличним дітлахам, які, щоправда, зростають на розкішному природою Поліссі і знають всі входи-виходи в найближчі ліси, та Святому Миколаю відомо, де в цей час можна назбирати стільки горіхів, але факт залишається фактом: наші старання були щедро винагороджені. Даруючи казку іншим, ми отримали маленьке диво. Вони трапляються — треба вірити!

Отже, створіть своїм дітлахам квартал святого Миколая! Це чудодійне дійство займе трохи вашого часу, але результат значно перевершить усі ваші затрати. Почніть із хатинки Святого Миколая, вона буде головною у вашому казковому кварталі. Хатинку «будувала» я — рецепт випробувала неодноразово. Бажано ще з вечора з цупкого паперу вирізати прямокутники для хатинки, по дві заготовки: для даху — 11х12 см; для бокових стін — 6,5х10 см, для фасаду — 14х10 см. Можна ще вирізати ялинки, звіряток, парканчик і основу для будиночка ( його можна буде встановити і на картонну підставку чи тортівницю).

Далі — справа за тістом. Візьміть 500 г борошна, пакетик розпушувача для тіста, 450 г цукру, 4 яйця, 4 чайні ложки меду, 150 г подрібнених горіхів (мигдаль, фундук, арахіс, волоський), чайну ложку кориці, 0,5 столової ложки кардамону і 0,5 чайної ложки меленої гвоздики. Розігрійте на паровій бані мед, додайте до нього яйця і збийте. Додайте решту інгредієнтів, старанно перемішайте і залиште тісто на ніч при кімнатній температурі.

Деко змажте маслом і присипте сухарями або вистеліть папером для випікання. Розігрійте духовку до 180 градусів. Готове тісто розкачайте в пласт товщиною 0,7 см і виріжте з нього всі фігурки. Випікайте 12–15 хвилин — до зарум’янення фігурок.

Поки випічка холонутиме, готуйте глазур. Для цього охолоджений яєчний білок збийте зі 100 г цукру і столовою ложкою лимонного соку. Заповніть глазуррю кондитерський шприц чи мішечок і обведіть контури вікон та дверей, а на даху намалюйте черепицю. Можна дах просто змазати будь-яким кремом і присипати маком чи горіхами, кольоровими присипками, а стіни будиночка — маленькими шматочками мармеладу чи сухофруктів.

Коли частинки хатинки підсохнуть, починайте її збирати. На нижню і бічну частини фасаду нанесіть товстий шар глазурі і встановіть фасад на основу (на піднос чи картон). Потім нанесіть глазур на бічну стіну і встановіть її поряд iз фасадом — притисніть заготовку руками і трішечки потримайте, поки зафіксується (так само ставте і бічні стіни). Для того щоб установити дах, готуйте нову глазур. Далі на шар глазурі ставте одну частину даху і фіксуйте його зубочистками, потім — другу, а місце стику залийте товстим шаром глазурі. Так само, з допомогою глазурі, встановіть паркан і ялинки. Готовий будиночок прикрасьте кокосовою стружкою: сніг — це святково.

Не варто економити на дітях і на сюрпризах

Моя сестра Валентина випікає свою медову хатку швидше і вправніше, але не менш красиво і смачно. Вона в неї — пухкіша і «тепліша», тобто частинки виходять товстіші. Дуже смачно! Її обов’язкова умова і вимога, яку я вже можу повторювати, бо завчила: всі інгредієнти до випічки мають бути найсвіжішими і найякіснішими. «Добре говорити людині, яка має власну корівку для свіженьких вершків, курей, свої ягоди-фрукти-горіхи і запашний мед,» — сперечалася часом я, але все одно погоджувалася: не варто економити на дітях і на сюрпризах.

Отож, оскільки квартал мусить мати кілька будиночків, печіть другий, цей вам вдасться швидше. Для тіста потрібно по склянці меду, сметани і цукру, 100 г вершкового масла, 6 яєць, 5 склянок просіяного пшеничного борошна і 2 чайні ложки соди. Спочатку треба розтопити мед, масло, сметану і цукор, додати соду, зняти, додати яйця і борошно. Залишити на ніч у холодильнику. На шаблони, які сестра вирізає довільніше — як уявляє, і це їй дивним чином вдається — викласти тісто і пекти 7-10 хвилин. Крем готуємо так: збити літр домашніх вершків з двома склянками цукру і дрібкою ваніліну. На підтримку стін і даху сестра використовує пісочне печиво, для вікон — мармелад (рецепт — нижче), для снігу збиває білки з цукровою пудрою.

«Миколайчики»

А Світлана в нас полюбляє творити квіти, ялинки і фігурки людей. Тобто власне «миколайчики» — запашне печиво до свята. Вона заздалегідь готує природні барвники: соки ягід — чорниці, малини, ожини, овочів — моркви, буряків, шпинату, різні цукати (поки не забула, раджу за її рецептом приготувати цукати з гарбуза, далі вони нам будуть як знахідка: на маленькі шматочки подрібніть гарбуз, проваріть у солодкому сиропі, вимочіть серветками, обваляйте у цукровій пудрі і підсушіть у духовці), збиває помадки з цукрової пудри, какао, горіхів, причому каже, що спеціальних пропорцій знати не обов’язково: інтуїція підкаже. Я також так думаю, бо прикрашала «миколайчики» за її порадами — вдалися!

Отож для «миколайчиків» візьміть: 3 склянки просіяного борошна, 2 яйця, 4 столові ложки меду, 0,5 склянки цукру, 80 г масла, 3 столові ложки сметани, 2 столові ложки олії і чайну ложку соди, погашеної оцтом. Масло і мед розм’якшити, сухі інгредієнти перемішати. Замісити тісто і поставити його в холодильник щонайменше на годину. А далі розкачати тісто шаром на півсантиметра, вирізати бажані фігурки (це будуть, звісно, ялинки, квіти, зірочки тощо), викласти на змащене маслом деко і випікати до готовності. Для глазурі збити білки 3 яєць з 2 склянками цукрової пудри і додати вищеназвані барвники.

Дітям дуже сподобаються різні казкові персонажі: колобки, їжачки, а ще — грибочки, горішки. Світлана порадувала їх зміючкою Оленкою — смачними булочками з корисною начинкою — було цікаво і гарно. Для тіста потрібно 4, 5 склянки борошна, 4 столові ложки цукру, яйце, склянка кефіру, 4 столові ложки розтопленого масла, дрібка солі і 2 чайні ложки сухих дріжджів.

Розвести дріжджі в 200 мл теплої води, влити їх у просіяне борошно, додати інші інгредієнти і замісити тісто. Поставити його в тепле місце на годину. А далі відщипувати від нього шматочки величиною з горіх, розкачувати і начиняти гарбузовими цукатами. Складати їх на змащене маслом деко, формуючи тіло змії, бажано вигнуте, змазати збитим жовтком, посипати маком і випікати 15-20 хвилин при 180 градусах.

І насамкінець — про мармелад. Точніше, про віконечка, зірочки, квіточки, рибки тощо з мармеладу. Приготуємо його якнайкориснішим! Потрібно буде по 70 г соку апельсина, лимона і грейпфрута, цедра апельсина і лимона, 250 г цукру, 150 мл води і 10 г пектину (дуже корисний інгредієнт, придбайте в аптеці чи супермаркеті).

Цедру заливаємо водою, варимо 5 хвилин, після чого додаємо до неї апельсиновий, лимонний і грейпфрутовий соки, доводимо до кипіння. Окремо змішуємо цукор і пектин. Додаємо суміш цукру з пектином у киплячий сік, розмішуємо до повного розчинення цукру (близько 5 хвилин). Суміш заливаємо у форму і ставимо в холодильник для загустіння. Готові цукерки обвалюємо в цукрі. А далі — за призначенням: для барвистого прикрашання кварталу.

І нехай дітлахи й дорослі повірять у чудеса!

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>