Вогонь на себе

Микола Мартиненко, соратник Арсенія Яценюка, вирішив скласти депутатський мандат через скандал, який, за його словами, спровокувала «п’ята колона» Кремля. Причетними
до цього скандалу стали депутати з «Блоку Порошенка».

У понеділок Мартиненко передав відповідну заяву до апарату парламенту. Наступного тижня за неї повинна проголосувати Верховна Рада. Майже колишній нардеп переконаний, що так і буде, і пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб у залі було необхідних 226 голосів. Які уроки може винести з цієї неординарної для нашого парламентаризму історії суспільство і політикум України?

Урок перший: коли потрібно брати удар на себе

Останнім часом проти Миколи Мартиненка було розгорнуто масовану інформаційну атаку. Головний привід — розслідування швейцарської прокуратури, в якому фігурують прізвище глави парламентського комітету з ПЕК, чеська фірма «Шкода» і панамська «офшорка». Деякi депутати БПП діяли за принципом «ні дня без обвинувачення». Як пояснив сам Мартиненко, йшлося вже не про нього особисто. Тінь лягала на уряд, Прем’єр-міністра і владу в цілому.

«Сам по собі Мартиненко як голова Комітету з ПЕК багатьох дуже дратував. Але як головна мішень інформаційної кампанії його обрали не тільки через це. Дискредитувавши Мартиненка, замовник бив одночасно по Прем’єру Яценюку і по фракції «Народний фронт» в коаліції», — пояснює політолог Кирило Сазонов.

Як прогнозують експерти, в разі розвалу коаліції і відставки уряду країну чекатимуть дострокові вибори в Раду і реванш Партії регіонів. Другий варіант не кращий — нова коаліція, яка можлива лише у форматі «ширки» з екс-«регіоналами». Той самий реванш проросійських сил — тільки вид збоку. Справжній бальзам Путіну на душу.

Навряд чи випадково били і по інших членах команд Прем’єра та Президента. Задум організаторів кампанії, кажуть політологи, полягав у масштабній дискредитації влади і дестабілізації ситуації в Україні.

Саме тому Микола Мартиненко пішов на безпрецедентний в історії українського парламенту крок — сам відмовився від депутатського мандата. За його власними оцінками, медіа-кампанія проти нього коштувала замовникам 10 млн. доларів. Але після нестандартних дій депутата левову частку цих коштів можна вважати витраченою марно. Інформаційний залп здебільшого пішов у «молоко».

Урок другий: коли потрібно пам’ятати про минуле

2005 року Микола Мартиненко вже був мішенню обвинувачень у корупції з боку людей Юлії Тимошенко. Разом iз нинішнім Президентом Петром Порошенком. І довів свою невинуватість у суді. Але гучний корупційний скандал закінчився відставкою Прем’єра Тимошенко і секретаря РНБО Порошенка, а потім — приходом до влади Януковича. Мартиненко явно не забув уроки минулого — тому і зробив усе, щоб відвернути можливість повторення політичної кризи.

Власне, вся ця історія про «швейцарську справу» проти Мартиненка є надбанням минулого. Як пише народний депутат Микола Княжицький, ініціатором тут ще в 2012 році був Віктор Янукович. Саме за його дорученням «деза» була «втюхана» швейцарцям. Причина — Янукович вважав, що Мартиненко фінансує опозицію. «Багато колег з опозиції говорили мені, що саме Мартиненко був одним з основних фінансистів Майдану, і без його підтримки Янукович уже давно доєднав би Україну до Митного союзу», — зазначає Княжицький.

Урок третій: коли потрібно вірити у свою правоту

Цікаво, що в Мартиненка були всі юридичні підстави і далі залишатися депутатом. Щодо нього не те що немає жодного судового рішення — йому за три роки не пред’являли ні звинувачень, ні навіть підозр. Складання депутатських повноважень — це не тільки відведення удару від уряду. Це повна впевненість у своїй правоті. Але доводити її він буде тепер без прикриття депутатського мандата. Як звичайний громадянин.

Експерти вказують, що за роки головування в парламентському Комітеті з ПЕК Мартиненко багато разів наступав на улюблені мільярдні мозолі і Росії, і олігархам. Зокрема, блокував спроби Росії взяти Україну під енергетичне ярмо: «Газпром» так і не зміг приватизувати нашу ГТС. Сприяв відмові від російського ядерного палива. Доклався до того, щоб викинути Росію з проекту добудови Хмельницької та Рівненської АЕС. Підтримував перехід iз російського газу на європейський реверс. Сприяв втраті олігархами контролю над облгазами та іншими державними активами.

Мабуть, він усвідомлював, що сильно ризикує, наживаючи таких потужних ворогів, як олігархи і російська влада, тісно спаяних. І мусив бути готовим до такого розвитку подій. Його головних критикiв вважають близькими до російського олігарха Костянтина Григоришина. У того через комітет Мартиненка зірвалася спроба «нагріти» український бюджет на сотні мільйонів гривень на продажу своїх трансформаторів за завищеною ціною.

Микола Мартиненко пообіцяв провести власне розслідування і назвати поіменно не лише виконавців, а й замовників інформаційної кампанії проти себе. І цим знову викликає інформаційний вогонь на себе. Так що продовження буде.