Таймер для Прем’єра

19.05.2015
Таймер для Прем’єра

Виведення країни на європейськi стандарти розвитку має один великий мiнус: у цiй системi зникає корупцiя — i весь власний iнтерес...

На українському фронті без змін! На сході держави ведуться воєнні дії, реформи пробуксовують, а економіка розвалюється. Причому дефолт, розмови про який тривають вже досить довго, на думку аналітиків, можливий у липні. Тим часом у країні стрімко падає рівень життя, збільшується зовнішній борг — і буйним квітом процвітає корупція. На вершині якої стоїть «незламний борець» із тією ж корупцією Арсеній Яценюк.

ВВП: жорстка посадка

Нині Україна продовжує споживати, не заробляючи на себе, — у найгірших традиціях режиму Януковича. «Падіння ВВП за перший квартал 2015 склало 17,8%. На цьому тлі перевиконання бюджету склало майже 24 млрд. Це абсолютно інфляційні доходи, які нічим не підтверджені», — каже член парламентської фракції Опозиційного блоку Микола Скорик.

Тим часом уряд продовжує набирати кредити і заганяти українців у боргову яму. «Гарантований державний борг України на сьогоднішній день становить 1 трлн. 524 млрд. грн. При цьому на початок 2014-го він становив усього 584 млрд. грн.», — пояснив нардеп. Тепер ми винні нашим кредиторам, грубо кажучи, утричі більше, ніж на початку каденції влади безстрашних камікадзе.

Тим часом мінус майже 18%, які ми отримали до аналогічного періоду минулого року, — це абсолютний антирекорд України за всі роки нашої незалежності. Досі найгіршим результатом для нас був жовтень-грудень 2014 р., коли економіка обвалилася на 14,8%. Але нині патріотичні професіонали Арсенія Яценюка перевищили власний рекорд на майже три відсотки! При цьому річна інфляція прискорилася до 60%!

«З усіх причин падіння економіки найбільше варто було би виділити скорочення промислового виробництва і торгівлі. Промвиробництво упало у першому кварталі на 21,4%, торгівля — на 24%. ВВП упав не так стрімко тільки завдяки сільському господарству, яке у першому кварталі продемонструвало падіння «всього лише» на 4,7%. Щоправда, січень-березень — не ключовий момент для нашого агропромислового комплексу. Вирішальним буде результат збирання врожаю, який дасть знати про свій вплив на економіку пізніше. За прогнозами міністерства сільського господарства США, у 2015 році врожай зернових в Україні становитиме 55 мільйонів тонн. Торік, нагадаю, ми мали 64 млн. тонн. Таким чином, зменшення становитиме близько 14%», — каже економіст Андрій Блінов.

Сподіватися на швидке подолання кризи не доводиться. «За чотири місяці нинішнього року кількість юридичних осіб в Україні скоротилася з 1,3 млн. до трохи більше одного мільйона суб’єктів. Це також свідчить про уповільнення економічної активності», — каже головний фінансовий аналітик рейтингової агенції «Експерт-Рейтинг» Віталій Шапран.

Як відомо, Кабмін розробив три сценарії розвитку економічної ситуації у державі. Нині ж аналітики схиляються, що реалізовано буде третій, найпесимістичніший. Відповідно до нього, падіння економіки становитиме 11,9%, рівень інфляції — 42,8%.

Темно, як у лісі

Тим часом країну, яка написала на прапорі власного розвитку гасло боротьби з корупцією, одним за одним збурюють гучні корупційні скандали. Свого часу керівник Державної фінансової інспекції Микола Гордієнко заявив, що сума порушень за час роботи уряду Яценюка є удвічі більшою, ніж зловживання в уряді Миколи Азарова. Йшлося спочатку про 600 мільйонів гривень, які при уважнішому вивченні збільшилися до 3,5 мільярда!

Теза, що уряд Яценюка очолив корупційні схеми часів Януковича, надавши їм нової динаміки та глибинного змісту, продовжує набувати все нових і нових підтверджень. Нещодавно народний депутат Микола Томенко заявив: практично у кожному міністерстві працюють спеціальні люди, які забезпечують корупційні схеми в інтересах певних політичних сил. За часів режиму «донецьких» цих людей називали простіше і зрозуміліше для вихідців із цього регіону — «смотрящі». Цинізм ситуації у тому, що Донецьк нині палає у полум’ї, а «смотрящі» напомповують грішми вже інші, «опозиційні», кишені. «Для того, аби наші пафосні виступи про перемогу над Росією мали хоч який зміст, ми мусимо сконцентруватися і перемогти корупцію. Переможемо корупцію — переможемо і Путіна», — заявив Томенко.

Конкретних претензій до Арсенія і його команди — більше ніж досить. Микола Томенко, наприклад, звинуватив Кабмін у «кришуванні» лісової мафії. Так, за словами депутата, уряд Арсенія Яценюка пропонує Президентові Петру Порошенко ветувати ухвалений Верховною Радою закон про мораторій на експорт необробленої деревини.

Проблема — треба пояснити — існує серйозна. Ті, хто мешкають у лісових регіонах, розповідають: останнім часом знову активізувалися рейси «нічних лісовозів». Ліси знищують, вивозячи ліс-кругляк за кордон: як офіційно, так і за «сірими» схемами. Відтак страждає вітчизняна переробна промисловість — залишаючись без замовлень і сировини. Страждає ВВП — внаслідок падіння обсягів виробництва. У виграші — лише дуже обмежене коло осіб, яке сидить на «лісовій темі». Оскільки нинішній уряд активно виступає за продовження існуючої практики, за якою наша країна залишається мало розвинутим сировинним придатком, то з цього можна зробити певні висновки.

А Микола Томенко продовжує малювати логічний ланцюжок цієї справи. Після травневих вихідних Яценюк запропонував Петру Порошенку ветувати два закони: про заборону видобування піску і гравію у заповідних зонах, а також про вивезення необробленого лісу. Перший закон Президент підписав. А щодо другого — уряд аргументує: СОТ категорично проти такої заборони. «Я знаю прізвище цього «СОТ», — каже Томенко. — Який заявив, що коли від очолить Державну агенцію, то забезпечить для правлячої партії («Народний фронт». — Ред.) фінансування на виборах. Тому я вимагаю від Президента підписати цей закон, а «СОТ» нехай займеться Генеральна прокуратура.

Мовний бар’єр

Тим часом ситуація у коридорах влади різко й обвально руйнує ще один міф, який придумав геній Арсенія Яценюка для невибагливого масового глядача: про іноземців-урядовців, які переведуть наш уряд на європейські рейки. Бо хороші — і не дуже — західні менеджери, які нещодавно прийшли реформувати українську владу, нині активно пакують валізи і повертаються на свою більш прогнозовану батьківщину. На захід від Чопа... Адже, на їхню думку, боротися з корупцією у системі, яка активно розвиває цю корупцію, якось... м’яко кажучи, непросто.

Кілька днів тому українські простори інтернету заполонили коментарі Олександра Боровика: випускника Гарварду, головного юриста найбільшої корпорації у світі «Майкрософт», який мав необережність погодитися на посаду радника міністра економіки. Але пропрацював у цьому відомстві під керівництвом шефа-литовця зовсім недовго. Наприкінці минулого тижня Боровик заявив у прямому ефірі: причиною його відставки став конфлікт із Прем’єром Арсенієм Яценюком. Експерти пояснюють причину простіше: незнання місцевих, тобто українських, реалій... Іншими словами, нерозуміння тих самих корупційних схем, які існували тут давно, дійшли до абсолюту при Януковичі й отримали інтелектуальний шарм при Арсенії Яценюку.

Наступною «відставленою» була естонка Яніка Меріло — працівниця того ж Міністерства економічного розвитку. «Для мене електронний уряд — пріоритет, для нього — ні, — написала вона з образою, натякаючи на свого безпосереднього шефа Айвараса Абромавічуса. — І поза міністерством мені буде значно простіше просувати цю ідею».

На думку політичного оглядача Вадима Карасьова, на цьому процес покидання іноземцями штурвалу української влади не зупиниться. А, навпаки, значно прискориться. «Сумніваюся, що довго протримається Квіташвілі (очільник Міністерства охорони здоров’я. — Ред.), Абромавічус (міністр економічного розвитку. — Ред.) і навіть Згуладзе (заступник керівника МВС. — Ред.). Їй просто ніхто не виділить кошти на зарплати поліцейським і взагалі на реформи, — сказав Карасьов. — На плаву залишиться хіба що Яресько (міністр фінансів. — Ред.), адже саме вона веде перемовини з Міжнародним валютним фондом».

Причина «іноземного відступу», на думку політолога, проста. «Зараз у нашій владі є шматки старого і нового, все змішалося, — каже Вадим Карасьов. — І коли людина із західною освітою потрапляє у цей хаос, система його випльовує».

Ну й останнім цвяшком до могили сподівань пересічних українців на іноземні реформи стала заява чи не найбільшого друга України, екс-президента Грузії Михаїла Саакашвілі. «Я вважаю, що реформи в Україні можливі тільки шляхом тиску суспільства. Нагорі я не бачу політичної волі», — м’яко, але доволі чітко розставив крапки над «і» президент-реформатор.

Не там економите, міністри!

Наступна ідея нашого уряду — на тлі знищення економіки невпинно скорочувати життєвий рівень людей. Скажімо, скоротити 230 тисяч бюджетників, підняти пенсійний вік до 65 років, підвищити вартість газу у 4-6 разів, урізати бюджет на 48 млрд. гривень. Своє новаторство Кабмін Арсенія Яценюка пояснює вимогами МВФ. Хоча як експерти-теоретики, так і президенти-практики можуть чітко і зрозуміло пояснити нашому Прем’єру, чому не варто сліпо виконувати накази цього фінансового донора.

«Міжнародний валютний фонд звертався і до нас зi своїми пропозиціями, але ми не погодилися, — каже Михаїл Саакашвілі. — Адже рецепт успіху в іншому. У поєднанні реальних результатів боротьби з корупцією з реальним бюджетним процесом. Ось ви не можете знизити податки, тому що казна пуста. У Грузії також був порожній бюджет, і ми знизили податки на 60%. В МВФ сказали, що ми ненормальні, але за рік надходження до бюджету зросли удвічі. За роки мого керівництва — з урахуванням зменшення податків — бюджет зріс в 11 разів».

Відтак нерозуміння парадигми економічних реформ iз боку уряду Яценюка — дати свободу підприємництву й таким чином отримати надходження до бюджету — заганяє державу все глибше у нетрі глухого кута. Відтак до дефолту залишилося не так уже й далеко. Технічний дефолт Укрзалізниці на цьому шляху може виявитися першою, але доволі прудкою ластівкою для країни. Яка може звалитися у провалля.

«Треба зрозуміти, що наш головний ворог — не Путін, — написав у своїй колонці бізнесмен, екс-урядовець Михайло Бродський. — Наш ворог — усередині, він красиво посміхається і говорить про реформи, а тим часом виводить країну на новий рівень кризи. І тут я говорю вже не тільки про Яценюка. Треба спитати у всіх них, хто що робить для порятунку країни».