«Ванга» з олівцем

Давнім читачам «України молодої» ім’я художника-карикатуриста Андрія Потопальського добре відоме. За освітою він геодезист, хоча жодного дня не працював за спеціальністю. Першу роботу з промовистою назвою «Безробіття» намалював у 1983 році у газеті «Молода гвардія». З 1988 по 1996 рік був художнім редактором спортивного республіканського журналу «Старт», опісля працював художником у журналі «Україна», паралельно навчаючись у Львівському поліграфічному інституті, крім нашої редакції, друкувався в газетах «Молодь України», «Столиця», «Товариш». А днями в культурному центрі НаУКМА відкрилася його персональна виставка.

Відкриття виставки художник перетворив на екскурсію-майстер-клас для студентів. «Кожну роботу слід розглядати з погляду дати, коли карикатура була намальована», — ділиться він своїм досвідом. «Зріз історії в малюнках» демонструє події від Помаранчевої революції. «Люди повірили політикам та їх обіцянкам про краще майбутнє, а ті себе не виправдали», — коментує роботи пан Андрій. На шаржах висміюються політики у їхньому прагненні до влади та грошей. І в підсумку країна опиняється біля «розбитого корита». «Гасло людей, що стояли на майдані у 2004-му — «...Ось так!» розкололося, як крига, не тільки на малюнках карикатуриста, а й у житті. А посеред постали — гроші, влада, корона», — каже він.

Андрій Потопальський жартує, що у своїх карикатурах передбачив чимало майбутніх подій. Так, карикатури намальовані після Помаранчевої революції, за деякий час стали реальністю. «У 2005 році я намалював, що з Януковича буде пшик, і що ми бачимо зараз? На іншій карикатурі — Леонід Черновецький хоче посадити Юрія Луценка, і через рік його посадили. Я прогнозував, що коли Ющенко і Юля будуть сваритися — їх Янукович «з’їсть»? Так і сталося. У 2005 році я намалював, що Юлію Тимошенко посадять — через 6 років її посадили. Я прогнозував, що впаде гривня — і вона впала», — згадує художник.

Темою вже для нинішніх робіт стали трагічні події на сході України. Так, цикл робіт «І не сват, і не брат, а так» викликає сміх. Проте сміх крізь сльози. Мавпоподібні люди знищують усе, що трапляється на їхньому шляху. Такий образ пан Андрій «приміряє» для представників так званої «Новоросії». На малюнках Росія відправляє танки, а на руці в неї «голубь мира» — символ смерті та розбещення. «Ще коли не почалися бойові дії між Росією та Україною, я вже тоді намалював танки з одного боку, а з іншого — мирну, квітучу країну, яка працює і хоче миру», — пояснює художник.

Верховну Раду карикатурист порівнює з цирком Шапіто, де на манежі замість блазнів — депутати. На малюнках пана Андрія перед народними обранцями постає дилема: кого обрати — янгола з Біблією з одного боку або нечисту силу — з іншого. І від цього вибору залежатиме наше життя. Не менш наболілу тему кнопкодавства Андрій Потопальський висвітлює через сон депутата, якому ввижається, наче він ліліпут, а навколо величезні кнопки, які неможливо натиснути.

Художник розповідає: ідеї народжуються спонтанно і повсякчас. Варто лише переглянути новини. Не оминули увагою його шаржі і «гречкосіїв», які свої здобутки отримують за рахунок підкупу виборців, і нестабільність коаліції у формі хиткої конструкції «трикутник, що стоїть на кубі», і підкупність депутатів, яких на вході у Верховну Раду зустрічає гаманець.

Окремі роботи художника у 1996 році були видані в альбомі сучасної політичної карикатури в Україні «...Ось так!». Нині Андрій Потопальський шукає спонсорів, аби видати наступну, не менш саркастичну книгу. Художник вважає, що така книга потрібна в першу чергу дітям. Адже «карикатури мають виховну функцію — вказують, що не потрібно робити. Висміюючи суспільні процеси, які мають місце у нашому житті, людина замислюється глибше», — каже він.