Номінація «Хрестоматія» усе ще лишається найбільш непередбачуваною на українському книжковому ринку: видання класики хоч і рясно виходять упродовж усіх років незалежності, а проте до систематизованого відтворення канону (вітчизняного і світового, у перекладах) ще далеко. Тому-то більшість новодруків у топ-списку з’являються з поміткою «вперше».

«Хіба це мистецтво? Та мій малий у садочку кращі шедеври малює», — не раз доводилося чути від дорослих при перегляді абстрактних картин. Майже безсенсово пояснювати, що сучасні художники — у системі. Щоб розуміти їхні творіння, треба знати, чому Боттіччелі намалював Венеру в мушлі, що такого гарного у Джоконді да Вінчі, як винайдення поїздів вплинуло на мистецтво, навіщо Пікассо писав своїх дружин зі спотвореними обличчями і чому деякі картини такі недбалі.

Десятий зимовий фестиваль ленд-арту «Міфогенез», що його традиційно проводять наприкінці лютого, відбувся на території скіфського городища під Немировим на Вінниччині. Ідея належить ВОГО «Лабораторія актуальної творчості» та його керівникові, вінницькому художнику Олександру Никитюку.

«Ким є для нас Михайло Вербицький? Яке місце займає він у розвою нашої музики? Оце питання, на які повинна би відповісти кожна українська дитина, про що повинні б уже співати горобці на українських хатах. Але здається, на жаль, не буде зайвим і в цім місці цю справу ще раз коротко з’ясувати», — так у 1934 році висловлювався один із найавторитетніших західноукраїнських композиторів Станіслав Людкевич, назвавши Вербицького «не тільки музикантом, а також символом нашого національного відродження в Галичині».