«Хронічно втомлені» шукають порятунку...

15.01.2015
«Хронічно втомлені» шукають порятунку...

Прискорений темп життя і невміння розслаблятися провокують синдром хронічної втоми.

Сучасний темп життя породжує нові недуги. Зокрема — синдром хронічної втоми, про який вперше заговорили 30 років тому в США. Однак тоді про захворювання згадували лише як про стан підвищеної втомлюваності та поганого настрою. Одні вважали, що причина негараздів — невідомі інфекції, які буцімто зачаїлися в організмі та поступово виснажують людину. Інші ж допускали, що хронічну втому провокує понижений імунітет або психологічні фактори. Однак однозначного пояснення недуги не було. Щоправда, немає його і досі. Водночас у США нині близько 5 мільйонів осіб мають цей синдром, а в Британії таких людей — майже чверть мільйона. Українські медики також говорять про збільшення пацієнтів із подібними скаргами, і зауважують, що останнім часом хвороба суттєво «помолодшала».

«Який ти хворий? Симулянт!»

Звісно, синдром — це ще не хвороба, але й не здоровий стан людини. Тим паче, якщо він постійно дошкуляє самопочуттю. Появу синдрому хронічної втоми (СХВ) пов’язують із сучасним темпом життя, де найкращим способом відпочинку чомусь вважають зміну занять, а «модний стиль» переважає будь-які уявлення про нормальний режим життєдіяльності.

Підступність синдрому хронічної втоми в тому, що навіть деякі лікарі не вірять у його існування. Адже, по суті, це хвороба–невидимка. Її не можна ні побачити, ні зафіксувати, ні визначити діагностичною апаратурою. Лікарі кажуть: людина начебто і не хвора, але бадьорості і гарного настрою їй хронічно бракує. Саме завдяки цій невизначеності деякі родичі та знайомі часом називають хворих на СХВ «симулянтами».

Що вказує на синдром хронічної втоми?

— Симптомів багато, — розповідає лікар-психіатр Володимир Тихий. — Це може бути і біль у м’язах та суглобах, і відчуття тривоги, страху, депресії, погіршення концентрації, навіть — лихоманка. СХВ може давати про себе знати загостренням хронічних недуг — просто «на рівному місці».

Крім того, за словами лікарів, на можливий СХВ вказують головний біль, порушення функції кишечнику, дратівливість, зниження або надмірне зростання апетиту, перепади настрою, спазми м’язів, інфекції верхніх дихальних шляхів, які повертаються надто часто; а також підвищена чутливість до тепла і світла, порушення сну, біль у горлі, тимчасове порушення пам’яті. І — яскраво виражена слабкість, яка провокує втрату працездатності.

Емоційний струс — провокатор недуги

Із психологічного погляду хвороба починається з відчуттів. Насамперед різко змінюється настрій. Потім з’являється невмотивований страх. У такому стані людина занадто близько бере все до серця, в неї знижується поріг чутливості і здатність адекватно оцінювати події. «Усе це — реакція організму на стрес, — пояснює київський лікар–невролог, доктор медичних наук, науковий керівник Клініки здорових судин Уляна Лущик. — І якщо в медицині є таке поняття, як струс мозку, то тут можна говорити про емоційний струс. Один стрес, другий, третій... Починається депресія, а згодом — неврологічні захворювання, які, залежно від особливостей характеру, темпераменту, інтелекту, переростають у різноманітні хвороби».

Відтак виникає перевтома. На її тлі розвиваються втома інтелектуальна, м’язова, тілесна. Тому від СХВ часто потерпають батьки, що виховують гіперактивних дітей. У зоні небезпеки й ті, кому доводиться надміру працювати інтелектуально — писати книжку, дипломну роботу, готуватися до захисту дисертації.

Саме так сталося з киянкою Валентиною Кравченко. Діагноз СХВ лікарі поставили їй п’ять років тому після захисту дипломної роботи. «Не могла підвестися вранці з ліжка, таким було виснаження, — пригадує жінка. — Боліло серце, тиск «скакав» то вгору, то вниз, задихалася. Лікар порадив більше відпочивати, спати мінімум 9 годин на добу. Аби стабілізувати тиск, їла чорний шоколад із високим вмістом какао. Кардіограма відхилень не виявила, тому серце не лікували, але прописали спеціальні вітаміни».

Гіподинамія, комп’ютер, ожиріння...

Фахівці кажуть, що діагностувати СХВ складно — через схожість його симптомів із грипом, іншими вірусними інфекціями, навіть деякими психічними розладами.

«Синдром уражує людей активних, переважно у віці від 20 до 45 років. Пізньої осені, взимку, коли дні короткі, а сонця мало, синдром зустрічається частіше. Він уражує людей «офісного» способу життя — майже в 10 разів частіше, ніж тих, чия професія пов’язана з фізичним навантаженням. У жінок СХВ трапляється набагато частіше, ніж у сильної половини людства», — констатує Володимир Тихий.

Свою назву СХВ отримав через свій головний симптом: постійне відчуття втоми, яке не минає після сну і навіть після кількох днів повного відпочинку. Лікарі говорять, що спровокувати захворювання може і забруднене довкілля, гіподинамія, брак кисню (постійна робота в офісі), надмірне сидіння перед телевізором та монітором комп’ютера, надлишкова вага. Та найголовніше — сучасний стресовий стиль «ділового спілкування», «діловий етикет», жорсткі правила субординації. Лікарі кажуть, що до факторів-провокаторів належить і реклама, що пропагує надзвичайно успішну, «ідеальну» людину.

Деякі експерти намагаються пов’язати цей хворобливий стан із вірусом Епштейна-Барра. Однак досліджень, які б підтверджували це, немає. «Найімовірніше, ідеться про комплексний вплив середовища на людину і її власний спосіб життя. Звісно, синдром хронічної втоми не є прямою загрозою життю. Але він суттєво погіршує його якість, може призвести до серйозних порушень імунної системи. У декого цей стан, виникнувши, може минати спонтанно, проте може повторитися в будь-який час, найчастіше — після інших захворювань або в період стресу», — каже Уляна Лущик.

За оцінками медиків, до 70 відсотків хворих з ознаками постійної втоми страждають хронічними захворюваннями. Багато недуг — цукровий діабет, хвороби легень, анемія — можуть спричинити знесилення. Тому лікар, аби назначити адекватне лікування, має знати всю вашу «історію», а також можливі генетичні захворювання.

Доки не занурилися в недугу «з головою»

Майте на увазі, що постійна втома також є першою ознакою серйозних імунних, онкологічних, церебральних, ендокринних захворювань, хвороб нервової системи, внутрішніх органів або психічних недуг. Тому серйозного обстеження не уникнути. Варто пам’ятати і про таке серйозне захворювання, як СНІД, яке на ранніх стадіях може проявляти себе тільки швидким знесиленням.

Іноді постійна втома виникає під час так званого реабілітаційного періоду після перенесеного серйозного захворювання: ідеться про постінфекційний і посттравматичний синдроми. Але ці стани легко діагностувати, і загалом вони є нормальними для періоду відновлення. Адже в кожного свій організм, і для повернення в звичний ритм потрібен різний період. Тому порадьтеся з лікарем і здайте необхідні аналізи, пройдіть обов’язкові обстеження, аби діагноз (а відтак і лікування) були коректними.

Головне — встигнути захопити хворобу на самому початку. І тоді, щоб вилікуватися, буває достатньо просто виспатися, кинути курити, почати обливатися вранці прохолодною, а ввечері гарячою водою, приймати вітаміни, більше гуляти на свіжому повітрі та пити відвар заспокійливих трав. «Якщо ж ви відчуваєте, що вже «занурилися» в хворобу з головою, — негайно шукайте свого лікаря — невропатолога та психотерапевта, — радить Уляна Лущик. — Тварини, які хворіють, ідуть у ліс на пошуки цілющої трави — так підказує їм інтуїція. Ми ж природну інтуїцію втратили, бо відірвалися від природи. Іноді організм волає: «Зупинись!», але ми настільки закручені — як білка в колесі, — що не розуміємо цих сигналів».

У ЗОНІ РИЗИКУ

За спостереженням лікарів, найчастіше СХВ уражує представників найбільш нервових професій — лікарів, шахтарів, журналістів. У зоні меншого емоційного ризику — продавці, банкіри, вчителі, інженери, бухгалтери, листоноші. А найбільш спокійні професії у священиків, астрономів, бібліотекарів та музейних працівників.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Аби організм міг швидше подолати СХВ, лікарі радять займатися спортом, чергувати розумову працю з фізичною. Не відкладайте відпустку, мандруйте! З ліків при розвитку хронічної втоми варто застосовувати адаптогени: екстракти ехінацеї, лимонника, женьшеню. А також доповнювати щоденний раціон лимоном, курагою, ізюмом, гранатом. Не обійтися також без комплексних вітамінів та мікроелементів.