Володимир Мойсик: Політики судитися не хочуть

19.12.2014
Володимир Мойсик: Політики судитися не хочуть

Володимир Мойсик.

Ще півроку тому, на підставі Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», було створено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів. На минулому тижні — 12 грудня — спецкомісія завершила прийом скарг на суддів від громадян і юридичних осіб. Повноваження тимчасової «люстраційної комісії» (так її прозвали в народі) завершуються, згідно з законом, ще через півроку — 12 червня 2015 року. Що вже вдалося зробити, чому робота комісії наразі заблокована, а жодного суддю до сьогодні не люстровано та як саме в рамках судової реформи варто прощатися із носіями заплямованих мантій — про все це говоримо із головою Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів Володимиром Мойсиком.

Двісті суддів і семеро членів

— Володимире Романовичу, минуло півроку роботи Комісії, відтак прийом скарг на дії суддів завершено. Які попередні результати?

— Дійсно, лише до 12 грудня Комісія приймала скарги від громадян і юридичних осіб на дії тих категорій суддів, які визначені Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Нагадаю, що законом визначено лише чотири категорії суддів, яких ми можемо перевіряти: це ті судді, які забороняли мітинги та чинили свавілля щодо майданівців та автомайданівців під час Революції гідності — арештовували, забирали водійські права, засуджували врешті-решт; судді, які розглядали політичні справи і притягували до кримінальної відповідальності політичних в’язнів, членів уряду Юлії Тимошенко і її саму, а також судді, які позбавили депутатських мандатів трьох народних депутатів Домбровського, Балогу і Власенка — вже після складення ними присяги; до нашої «підсудності» відноситься ще категорія справ, у яких Європейський суд з прав людини встановив, що українські судді, ухвалюючи рішення, порушили Європейську конвенцію з прав людини, що зафіксовано у рішенні цього Суду.

Отже, до Комісії надійшло понад 1589 скарг на дії суддів, але підлягають нашій компетенції лише 161 з них. Саме стільки ми поки що призначили перевірок. Вони стосуються 198 суддів. Ще 181 звернення поки що не розглянуто. У 892 випадках звернення були повернуті заявникам через невідповідність до вимог Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». В усіх цих скаргах йшлося про винесення, на думку скаржників, незаконних рішень по цивільних, господарських справах, майнових чи податкових спорах тощо. Так, там є кричущі факти суддівського беззаконня, але це не наша компетенція. Ми не «відфутболювали» ці скарги, а акуратно відписували людям, що наша комісія є тимчасовим посиленим заходом у рамках існуючих процедур і втручатися в інші питання ми не можемо. Ми пояснювали, що скаржники можуть звернутися до Вищої ради юстиції і до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Тож повторних таких скарг до нас, як правило, не надходило. Ще 348 звернень громадян, що надійшли до комісії, стосувалися питань, не пов’язаних напряму із перевірками суддів.

— Так, але ж Вища кваліфікаційна комісія суддів обрала своє керівництво лише днями і тільки починає працювати, у Вищій раді юстиції також не повний склад. Що й казати, якщо кворуму немає і в очолюваній вами комісії...

— Так, із квітня місяця громадяни не мають кому поскаржитися на дії суддів під час розгляду справ та ухвалення рішень, які стосуються майнових чи податкових спорів, кримінальних засуджень тощо. Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), дійсно, лише днями запрацювала, а членів Вищої ради юстиції (ВРЮ) не призначено досі. Отже, і наша комісія не має куди передати підсумки своєї роботи щодо перевірки суддів. Але й ми вже два місяці не можемо ухвалити жодного рішення, бо у складі комісії лишилося тільки 7 членів, тоді як для кворуму потрібно мінімум 9 голосів. Судіть самі, згідно з законом, планувалося створення Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів у кількості 15 членів. Пленум Верховного Суду із числа суддів у відставці єдиний надав 5 членів до складу комісії за своєю квотою, лише 4 із 5 призначила Урядовий уповноважений з антикорупційної політики пані Тетяна Чорновол, яка нині стала депутатом. Допризначити ще одного члена зможе лише новий керівник, якщо ця посада збережеться. Верховна Рада має призначити п’ятьох членів комісії за своєю квотою, але нікого не призначила до сьогодні.

— Новообраний парламент певний час створював коаліцію, призначав уряд, розподіляв комітети... Можливо, найближчим часом і до призначення членів комісії руки дійдуть?

— Я розумію, що, за старим звичаєм, для них люстрація не на першій позиції, важливішим є розподіл посад. Мовляв, формується перший ешелон влади... Ну й нехай, ми все розуміємо. Сподіваємося, що парламент таки заповнить свою квоту. Адже, маючи лише 7 членів комісії, ми не можемо жодного засідання провести з жовтня місяця! Саме тоді вийшов зі складу один суддя ВСУ у відставці через небажання далі працювати, а днями ще один член комісії поповнив склад Вищої кваліфікаційної комісії за квотою Державної судової адміністрації. На пленумі ВСУ намагалися знайти нових членів замість вибулих, але ніхто не хоче йти в комісію! І не тому, що не хочуть працювати, а тому що членам комісії не платять заробітної плати взагалі. Усі працюють на громадських засадах. Навіть коштів на папір уряд для нас не передбачив. Комісія за півроку збиралася лише двічі — у вересні і в жовтні за ступенем готовності матеріалів. На кожне засідання запрошували по 5 суддів. І з десяти запрошених лише один з’явився, інші до нас не йдуть! У кращому разі надсилають представників. Але пропонують нам поспілкуватися на телеканалах чи на шпальтах газет. Я їм відповідаю, що на засідання комісії пресу також запрошуємо. Вони й там можуть розповісти, яке «чудочинство», а не судочинство чинили під час Євромайдану. Бо часто тих протестувальників, яких не добив «Беркут», добивали саме в судах: тримали взимку травмованих людей в автозаках та підвалах по 5-7 годин й ухвалювали рішення про їхній арешт часто посеред ночі. Зараз вони розповідають, що законно забороняли мітинги на початкових стадіях Євромайдану, кажуть, що ніхто не міг передбачити, що протести переростуть в революцію і війну. Мовляв, «ми думали, що все перемелеться», але не перемололося.

Дії суддів, які засудили Тимошенко і Луценка, оскаржують прості громадяни

— Отже, зі 198 суддів, дії яких оскаржено саме до комісії, ви розглянули матеріали лише щодо десятьох. Враховуючи темпи і те, що робота комісії заблокована, чи встигнете завершити цю роботу за півроку?

— Сподіваємося, що комісія найближчим часом відновить свою роботу. І наступні півроку ми будемо перевіряти заяви. Треба зібрати матеріали по перевірках, які ще не завершені: взяти пояснення від самих суддів та зацікавлених осіб — усе це систематизувати і призначити засідання. За одне засідання можемо розглянути матеріали максимум щодо 4-5 суддів. Але є тут інша проблема: ми розглянули матеріали по десятьох суддях і одну суддю виправдали (як член колегії суддів вона не погодилася з рішенням заборонити мітинг і висловила окрему думку), когось визнали винними і направили свої висновки до ВРЮ та ВККС для накладення дисциплінарних стягнень, які там лежать без руху з відомих причин. Але ж, згідно з законодавством, строк покарання за дисциплінарне порушення — рік. За кримінальне — без строку давності. Якщо врахувати, що більшість суддів забороняли мітинги чи арештовували майданівців рік тому саме в ці дні — багато хто може уникнути навіть дисциплінарного покарання. Для прикладу, наведу ситуацію із суддею бориспільського суду Сергієм Вознюком, який єдиний із суддів прийшов на засідання комісії.

— До речі, він відомий ще й тим, що закрив справу про загибель В’ячеслава Чорновола і завчасно випустив на волю засудженого за вбивство екс-нардепа Лозинського.

— Можливо, через винесені ним рішення у названих вами справах до нього є претензії у інших органів — у прокуратури чи у Вищої ради юстиції. Бо це не наша компетенція. Наша комісія перевіряла його з іншого приводу — через позбавлення водійських прав учасника Автомайдану за його відсутності. Деякі матеріали були органами ДАІ сфальшовані, суддя Вознюк на це уваги не звернув і на два місяці позбавив людину прав. Ми подали матеріали щодо нього до ВККС на винесення догани за дисциплінарний проступок. Але ми не маємо повноважень перевіряти його рішення щодо Лозинського. Оцінюючи винесене ним рішення щодо автомайданівця, члени комісії вирішили, що тут достатньо догани, а не звільнення за порушення присяги. Суддя Вознюк виніс це рішення у січні, і якщо ВККС не збереться до цього часу, то його навіть доганою покарати не зможуть. Бо строк давності мине.

— Незаконно засуджені Юлія Тимошенко, Юрій Луценко та інші так і не подали скарги на дії суддів, які винесли їм вироки, до Тимчасової спеціальної комісії? Наприклад, днями одіозного суддю Волкова можна було знову побачити на телеекранах. Він продовжує працювати і тепер уже призначив домашній арешт одному з лідерів Автомайдану Сергію Кобі.

— Жоден з відомих політиків такої скарги не подав. Ні Тимошенко, ні Луценко, ні Власенко, ні інші. Політики чомусь судитися не хочуть. Але буквально за кілька днів до завершення терміну подачі заяв до нашої комісії надійшли скарги на суддів, які судили колишніх урядовців. Але ці скарги подали не особисто політики, не їхні адвокати чи представники, а зовсім інші люди. Скажімо так, пересічні громадяни. Бо закон, яким ми керуємося, виписаний так, що необов’язково саме постраждалий має подавати скаргу, її може подати будь-хто, за винятком народних депутатів. От і ви могли б подати таку скаргу як громадянин, який хоче мати законне правосуддя в Україні. І ми будемо ці скарги належним чином перевіряти. У тому числі й щодо судді Волкова.

СУДОВА РЕФОРМА

І люстрацією, і пряником?

— Проте до цього дня фактично не люстровано жодного суддю...

— Зараз у суспільстві точиться багато дискусій на тему, чи взагалі бажає хоч хтось в Україні люстрації. А особливо: чи хочуть люстрації судді? І ми не можемо оминути рішення пленуму Верховного Суду, який звернувся до Конституційного Суду із позовом, в якому просить визнати неконституційними положення в Законі «Про очищення влади» (ухваленому у вересні), які стосуються проведення люстрації суддів. Позивачі пояснюють, що бажають добитися юридичної чистоти законів, відповідності їх Конституції тощо. Але в суспільстві цей намір правильно сприйняли як спротив люстрації суддів. За тонкощами юридичними судді сховали цілу суть. Якщо цей позов задовольнити, судді не підлягатимуть люстрації взагалі!

До речі, цей закон не ідеальний, бо додав проблем нашій комісії. Мало того, що у ньому наша комісія не згадується взагалі, так ще й відповідно до нього «люстраційні» матеріали по суддях тепер мають розглядатись головами судів, а не комісією. Можливо, варто ухвалити новий закон, у якому поєднати положення Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та Закону «Про очищення влади», усунути суперечності. Хай там як, а люстрація в обох законах має торкнутися приблизно 1,5 тис. суддів. Мало це чи багато? Думаю, небагато, але довіру до правосуддя можна відновити вже цією ціною.

— Але ж судді усіляко опираються люстрації. Позбутися тих, хто звик до хабарів, не так уже й просто. Який вихід?

— Сьогодні довіри до суду — нуль. Здавалося б, відбулася Революція гідності, мала б і суддівська спільнота схаменутися, але вони не каються. І ми досі маємо приклади дикунського судочинства. Тому я погоджуюсь із Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком, який пропонує піддати суцільній перевірці і переатестації усіх 9 тис. суддів. Не дійдемо ж ми до того, що ще й на посади суддів покличемо іноземців з Америки, Литви чи Грузії. Нормальним суддям, а їх більшість, треба дати умови для праці без телефонного права, без обслуговування влади. А від заплямованих — позбутися. Я це розумію як суддя ВСУ у відставці. А як народний депутат трьох скликань, який добре знає Президента Петра Порошенка ще по парламентській роботі, скажу, що він дійсно хоче справжньої судової реформації, доступного правосуддя, зрозумілого для пересічного українця. Хоче створення справжнього українського суду, а не суду «під себе». І судова реформа справді є найнеобхіднішою. Бо якщо в державі не буде незалежного суду, сюди не прийде інвестор, не відбудеться жодна інша реформа.

Щодо шляхів проведення судової реформи різні бачення й у самих суддів. Вони кажуть: дайте нам вихід. Мовляв, хто згоден на переатестацію, нехай її проходить і працює далі. А хто хоче піти з посади, тим дайте можливість спокійно піти, але не в нікуди, а із збереженням зарплати, з якимось грошовим утриманням. Наприклад, Грузія, коли проводила судову реформу, звільняючи суддю, ще на 10 років гарантувала йому утримання в розмірі зарплати. Так, це навантаження на бюджет. Але чи можна співставити гроші і авторитет правосуддя в державі? Бо є й інший приклад: у Сербії ледь не усіх люстрованих суддів потім Європейський суд iз прав людини поновив на посадах. Тому держава має шукати вихід і розглянути ситуацію, в якій діяв суддя: де свідоме, умисне, грубе порушення закону — ніякої пощади! Але де є такі-сякі, де можна спокійно і мирно попрощатися із суддею — треба і цей вихід використовувати.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>