У сімдесяті роки ХХ століття критика замовчала Віктора Некрасова; з’являлись лише інформації про його «проробку», а потім і про виключення з КПРС та Спілки письменників. На цьому тлі справжнім вибухом став виступ білоруса Василя Бикова в 1975 році на конференції «Література і війна»: він тоді сказав, що всі письменники, які писали про війну, почалися з Некрасова, всі вони «вийшли» з його «Окопів...».

У Совєтському Союзі не було не тільки сексу, а й психоаналізу Зиґмунда Фройда, хоч останнього й називають батьком терміна «імідж» (оскільки він видавав однойменний журнал). Реабілітувати довгоупосліджувану галузь знань робить спробу монографія О. А. Семченка «Іміджева політика України» (К.: Академія), яка інтригує ще з анотації: «Досліджено імідж держави як політичне явище і важливу категорію сучасної політології.

Твір всесвітньо відомого польського драматурга Януша ґловацького (про спектакль Станіслава Мойсеєва за його ж п’єсою «Четверта сестра» в київському Молодому театрі наша газета свого часу розповідала) вийшов у постановці Анджея Щитка. Пан Анджей також родом iз Польщі, а от актори, котрі втілили на сцені образи трьох нью-йоркських волоцюг і поліціянта, — всі харків’яни.

Ще в листопаді в прямому ефірі на одному з телеканалів мешканці Дебальцевого просили лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука про допомогу будматеріалами. Днями він особисто приїхав у Дебальцеве і привіз дві 20-тонні фури і середню вантажівку шиферу для ремонту будинків та обігрівачі UFO.