Ціна миру в кубометрах

Місяць тому на першій зустрічі українського та російського президентів у Нормандії — тій самій, що відбулася за посередництва Ангели Меркель — сталася напрочуд цікава розмова. Представники Російської Федерації та особисто Володимир Путін запропонували: Москва готова вивести своїх диверсантів із сходу України та припинити силове втручання у наші внутрішні справи. В обмін на одну маленьку послугу з боку офіційного Києва: офіційне визнання газового контракту 2009 року. Того самого, що його пролобіювала тодішній Прем’єр Юлія Тимошенко.

Газ проти Донбасу

Сенсаційну новину ЗМІ повідомив Юрій Луценко, екс-соратник Юлії Тимошенко. Сталося це майже через місяць після події: з огляду на геополітичну ситуацію у державі та наші стратегічні кроки, українська влада певний час не наважувалася оприлюднювати ці дані. Цікаво, що Президент Петро Порошенко на таку «вигідну» пропозицію відповів категоричною відмовою, у результаті чого було надане відповідне доручення Прем’єр-міністрові Арсенію Яценюку не розглядати подібні пропозиції з Москви у принципі.

Висновки експертів про «відкатну» природу цієї угоди, внаслідок якої колишня Прем’єр-міністр отримувала частину сплачених Україною рекордних сум за російський газ, підтвердилися, повідомляв нещодавно «Обозрєватєль». Нині, втім, на рахунки ЮВТ перерахунок коштів уже припинено. Тобто, іншими словами, на сьогодні зв’язок між Юлією Тимошенко і Володимиром Путіним уже перервано. Але найгірше, що ця угода зуміла стати потужним важелем впливу Путіна на Україну. І силу цього впливу точно визначив кремлівський лідер: вартість газу для України, за його підрахунками, важить більше, ніж навіть частина наших територій.

Переплата — 50 доларів на тисячі кубів

Україні та Росії, як і передбачали експерти, на нинішньому етапі не вдалося домовитися щодо справедливої ціни на газ. Ще 16 червня стало зрозуміло: тристоронні перемовини Україна—Росія—ЄС не призвели до жодного рішення. І «Нафтогаз України» звернувся до Стокгольмського арбітражу задля перегляду умов контракту. Як відомо, російський «Газпром» також подав до суду проти української компанії.

Пояснюючи рішення звернутися до Феміди, Арсеній Яценюк так пояснив його: «Це не газ. Це загальний план Росії із знищення України. Це ще один етап агресії проти української держави і української незалежності. Ми не будемо дотувати російський «Газпром». Українці не будуть витягати з кишень 5 мільярдів доларів щороку, аби Росія купували за них зброю, танки, літаки і бомбардувала українську територію».

Керівник українського уряду фактично поставив знак рівності між захмарною ціною, яку платить наша держава з 2009 року з легкої руки Юлії Тимошенко, та підсиленням агресії з боку Росії. І вчергове підтвердив кабальний характер газових домовленостей Тимошенко—Путіна для України. Ще в 2011 році Яценюк наголошував: ця угода є найуспішнішою в історії «Газпрому». Але аж ніяк не для української сторони!

«Вигіднішої формули, ніж є зараз, «Газпром» iще не отримував, — сказав тоді ще лідер «Фронту змін». — Україна упродовж кількох останніх років фактично дотує російський «Газпром». Я звірив усі ціни між Україною та державами Євросоюзу. У середньому ми переплачували нашим російським партнерам близько 50 доларів за тисячу кубічних метрів газу».

Пальне з присмаком крові

Визнаючи цілковитий провал роботи перемовників від України, які підготували цей контракт, Арсеній Яценюк ніколи не називав імені лідера, що очолював тоді діалог від імені України. А це, як відомо, була не хто інший, як тодішній Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Яка, за словами Віктора Ющенка, парафувала підписання угоди, навіть не повідомивши главу держави про її умови.

Те, що Арсеній Яценюк не звинувачує Тимошенко у газовому колапсі держави напряму, пояснити неважко: він належить до її політичного табору і фактично став наслідувачем політичного дітища екс-Прем’єра. Але це жодним чином не скасовує того факту, що людина, яка у 2009 році дала добро на підписання газової угоди з Росією, по суті, зрадила інтереси України.

Аби переконатися в цьому, можна провести наочну паралель. Уявіть собі, що ми говоримо не про управління державою, а про роботу комерційної компанії. Що чекало би найнятого акціонерами директора, який підписав би невигідний для фірми контракт, за яким ця структура платила б за товар у півтора раза більше, ніж інші клієнти? Мабуть, у найкращому випадку — звільнення, а щонайбільше — тюремний термін.

А ось як виглядає україно-російський газовий контракт 2009 року в цифрах. За період із 2009 до 2014 року ми заплатили Росії за газ близько 25 млрд. доларів. А тепер поставте собі запитання: на які цілі були потрачені ці гроші? Ви не помилилися. Найімовірніше, що пішли вони на озброєння російської армії, а нині — і терористів сходу України.

Іншими словами, через власну недалекоглядність, а можливо, і цілеспрямовану здачу українського інтересу Тимошенко опосередковано стала причиною того, що українські хлопці проливають кров на Донбасі. І сотнями прощаються там із власним життям. А Росія тим часом усіма способами намагається зберегти кабальну угоду з Україною, аби «любов до братнього народу» не обходилася федеральному бюджету надто дорого.