«Лихо з розуму» на сучасний лад

18.03.2014
«Лихо з розуму» на сучасний лад

Наталія Гаєвська.

Сьогодні багато говорять і пишуть про шкоду реклами ліків, самодіагностики і самолікування тілесних хвороб. Але подібна самодіяльність так само поширюється і на ще делікатнішу й складнішу сферу — психіки. Через доступність багатьох джерел усе більше людей — iз метою самопізнання, самовдосконалення, просто з цікавості чи щоб вирішити якісь особисті проблеми — починають вдаватися до різних психологічних практик та нетрадиційних методів. Слухають зцілюючі мантри і «навіювання» на інтернет–сайтах, оволодівають ритуалами тибетських монахів, пробують вплинути на власну свідомість та підсвідомість і таке інше. Наскільки безпечними й результативними є такі речі? Про це читачам «УМ» розповідає кандидат психологічних наук, досвідчений практичний психолог та психотерапевт Наталія Гаєвська.

«Люди схильні вдаватися до нетрадиційних методів, щоб втекти від проблеми»

— Отже, пані Наталю, що може чекати людей без відповідної підготовки на цьому шляху?

— Останнім часом справді спостерігається тенденція подібного самопорятунку. І скажу відразу, що такі речі є однозначно небезпечними, і займатися ними в жодному випадку не потрібно. Особливо людям, які схильні до психологічного узалежнення, тож можуть легко потрапити під чужий вплив. Чому? Тому що переважна більшість недостатньо інформована про властивості власної психіки і не знає, чого можна очікувати від неї в різних ситуаціях. Часто, стикаючись із якимись серйозними життєвими проблемами і не знаючи, як їх вирішити, людина замість того, щоб піти до фахівця (бо боїться, що її там не зрозуміють чи будуть засуджувати), вирішує рятуватись сама. Але вже те, що вона пробує вирішити проблему за допомогою якихось практик, вказує на нездатність справитись з нею самостійно.

У першу чергу таким людям треба розібратися з самими собою, з тим, що саме відбувається у їхньому житті і що саме їх не влаштовує, бо проблеми завжди лежать у площині ставлення до самого себе і до близького оточення. І часто людина ставить собі зовсім не ті запитання, на які треба шукати відповідь. Якщо людина в депресії, але цього не розуміє, то якесь полегшення від самостійних практик на певний час справді може настати. Але якщо проблему не вирішити, то потім вона знову і знову повертатиметься. Люди ж схильні вдаватися до різних нетрадиційних методів часто не для вирішення тієї чи іншої проблеми, а щоб, навпаки, втекти від неї (особливо це стосується сімейних конфліктів). Відтак заганяють їх ще глибше.

Інтернет же — це взагалі велика сміттєва яма, де у сфері так званих психологічних послуг відділити зерно від полови особливо важко, а наповненість частини сайтів веде до психологічної залежності. Передусім треба орієнтуватися на свій здоровий глузд. Але зрозуміло, що у стані душевної скрути це зробити нелегко, бо ж критичне мислення знижене. Тому тут необхідна допомога рідних і близьких, які повинні слідкувати, на яких саме сайтах і форумах зависає людина, і намагатися розумно вплинути на цей процес чи підключити фахівців.

«Не потрапте на гачок до фальшивого гуру»

— У тому ж інтернеті зараз пропонуються численні тренінги (здебільшого безплатні лише на початку) начебто фахівців із психології. Приміром, уже не перший рік досить активно просувається так звана системно–векторна психологія Юрія Бурлана, яка пропонує вирішення мало не всіх життєвих проблем. Ваша думка з цього приводу?

— Так, мої клієнти мене вже запитували про цю «революційну теорію». Насправді нічого революційного там нема, це лише дуже добре розкручена маячня, зліплена на основі базових основ психології. Головний її постулат — що кожна людина має наперед запрограмований життєвий сценарій, і всі проблеми виникають від того, що вона від нього відступає. «Психотерапія» (хоча насправді це так назвати не можна) Бурлана полягає в тому, щоб вказати цей самий шлях. Однак сам він, наскільки мені відомо, не належить до жодного професійного психологічного товариства. Принаймні про нього нічого не знають ні в нашій Українській спілці психотерапевтів, ні мої канадські колеги, ну хіба в Росії в певних колах відомий. Хоча в нього і сайт свій є. Там, якщо почитати, обіцяють «вилікувати» абсолютно від усього. І от якщо так обіцяють, та ще й за короткий час, то можете бути впевнені, що маєте справу з шарлатаном. Тому що жоден із напрямів психотерапії вилікувати абсолютно все не може! Є навіть чіткий реєстр, де вказано, які саме захворювання чи відхилення лікуються й виправляються за допомогою того чи іншого напряму. Єдиного ж методу, який допомагає при всіх проб­лемах, просто не існує, це маячня. З вас просто хочуть витягнути гроші. І про це насамперед повинен пам’ятати кожен, хто для вирішення життєвих проблем шукає якогось учителя, провідника, гуру.

Одна моя клієнтка, приміром, потрапила на гачок залежності від одного теж досить розкрученого лайф–експерта В’ячеслава Губанова. Консультації в нього дуже недешеві, і до мене жінку привела її мама вже після того, як вона витратила на цього Губанова всі свої заощадження. Вона їздила на його тренінги, оплачувала його індивідуальні консультації, але якісь позитивні результати після цього всього в її житті так і не з’явилися, натомість вона впала в дуже глибоку депресію. Коли я поцікавилася, що собою являє цей так званий експерт, то виявилося, що він має талант лише професійно викачувати гроші, нічого не даючи взамін. Замість елементарної допомоги людям навпаки нав’язувалися певні психологічні комплекси. У результаті моя клієнтка була залякана, зазомбована і переконана, що коли перестане їздити до цього експерта, то в її житті станеться справжня катастрофа.

Ведуться на такі речі, як правило, люди незрілі, інфантильні, які є «дорослими дітьми» і не здатні нести відповідальність за власне життя, тому постійно шукають когось, на кого її можна перекласти. На жаль, таких є немало, і саме на них розраховують різноманітні шарлатани з нездоровими амбіціями, які під ефективними вивісками створюють угруповання, чимось схожі на секти, бо там теж ловлять і виконують кожне слово «вчителя».

«Для чого насправді вам це потрібно?»

— Пані Наталю, є ще інша категорія людей, які самотужки вдаються до нетрадиційних речей, різних дихальних і психологічних практик, заглиблюються в езотерику і таке інше. Як правило, це люди середнього віку, які починають прагнути духовного розвитку і самовдосконалення. Чи можуть вони теж нашкодити собі, якщо в принципі читають розумні і правильні речі? До слова, пригадала, як, беручи одного разу інтерв’ю у відомого українського психотерапевта і психіатра, похвалилася при нагоді, що читаю праці Фройда. Авторитетний фахівець тоді категорично відповів, що цього робити не потрібно. Мовляв, це література для спеціалістів, а пересічних читачів вона лише ще більше заплутує у пізнанні реальності і себе самих.

— Щодо спеціальної літератури, то я абсолютно згодна — не потрібно влазити туди, куди влазити не потрібно! Спеціалісти відповідно підготовлені і знають значно більше про механізми своєї психіки і те несвідоме, в якому багато чого ховається. А також що робити чи до кого з колег звернутися, коли виникне якась незрозуміла проблема. У пересічних же громадян таких знань нема, тому, начитавшись подібної літератури і почавши використовувати здобуту інформацію в реаліях, вони, як правило, ні до чого доброго не приходять. Одного разу до мене звернувся по допомогу бізнесмен, який, почавши самостійно займатися якоюсь iз практик самовдосконалення — вже не пригадую, якою саме, — повністю втратив взаєморозуміння зi своїми партнерами по досить успішному бізнесу. Він почав почувати себе вищим за них, не приховував цього, відтак руйнація колишніх стосунків призвела його не лише до серйозних матеріальних втрат, а й до моральних страждань і депресії. На моє запитання, для чого йому була потрібна ця практика, він відповів, що… хотів здобути перевагу над іншими людьми. Що ж, він начебто досяг бажаного, але результат не покращив його життя, а навпаки. Тому всім людям, які прагнуть самовдосконалення і самопізнання, я раджу передусім чесно відповісти самим собі на запитання, для чого саме їм це потрібно.

Окремо хочу застерегти від різного роду дихальних практик. Вони досить ризиковані через те, що зміна способу дихання суттєво змінює кількість надходження кисню до головного мозку. А це, в свою чергу, призводить до стану зміненої свідомості, тож можливі галюцинації і таке інше. В стані легкого запаморочення людям, схильним до фантазій і надумування, може здаватися те, чого насправді нема, з усіма відповідними наслідками. Однак знову ж таки важливо, для чого це потрібне людині. Бо якщо просто задля задоволення цікавості, то це не є небезпечним. Тому що в нашої психіки дуже сильні захисні механізми, які непросто зламати, якщо з душевним станом людини все гаразд.

«Рухайтеся і читайте класику — це допомагає»

— Що доступне й безпечне можете порадити людям з психологічними проблемами, які все–таки ще не готові йти на прийом до психотерапевта або ж такої можливості в них просто немає?

— Насамперед раджу в жодному випадку не займатися самодіагностикою і самопорятунком. Натомість пропоную звернутися до соціальних проектів, які є зараз у багатьох обласних центрах. У їх рамках діють безкоштовні приймальні, де чергують професійні психологи, які нададуть бодай первинну консультацію і направлять на правильний шлях. Якщо ж звернутися все–таки нема куди, то при депресії, наприклад, дуже раджу елементарну рухову активність — бігати, плавати, ходити в тренажерний зал, будь–що, щоб фізично себе навантажити, бо це дає можливість скидати через тіло накопичений стрес. При тривожних станах і фобіях (страхах) важливо не залишатися самому, більше спілкуватися з близькими і друзями, ділитися з ними переживаннями. Це допомагає на короткий час, але все ж допомагає. І ще я дуже рекомендую читання класичної літератури. У творах видатних письменників минулого можна знайти відповіді на багато запитань нашого сучасного життя. Особливо у Достоєвського, який був дійсно великим психологом, бо бачив у людях такі речі, які не кожен професійний психолог здатний бачити. Адже це лише нам самим здається, що наші проблеми унікальні, насправді ж аналогічні турбували і тих, хто жив до нас, тож важливо переймати досвід минулих поколінь у їх вирішенні.

ДОСЬЄ «УМ»

Гаєвська Наталія Володимирівна. Практичний психолог та психотерапевт за напрямами «сімейна системна психотерапія», когнітивно–поведінкова терапія та АРТ–терапія, сертифікований коуч.

Закінчила Львівський Національний університет ім. І. Франка (1997 р.) Кандидат психологічних наук (у 2007 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Соціокультурні чинники сприймання виборцями політичних повідомлень»), автор більше 20 наукових праць із проблем соціальної і політичної психології. Працювала на посаді доцента Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя. З червня 2013 року живе та працює в місті Торонто (Канада), є дійсним членом Онтарійської спілки психологів Канади (Ontario Psychological Association).