Не будучи у гущі подій і не маючи змоги дивитися онлайн–трансляцію всього, що відбувається , здебільшого завдяки телеканалам, що мають велике покриття, мільйони глядачів отримують викривлену інформацію, по–суті, провладну пропаганду. Наприклад, в інтерівських вечірніх новинах у вівторок, найперше, як часто останнім часом, акцентували, що постраждали у протистоянні правоохоронці. Якщо не знати, картинка здаля з місця події не давала змоги зрозуміти, що штурмують силовики, а не мітингувальники (події принципово називали протистоянням). У випуску в.о.міністра охорони здоров’я Раїса Богатирьова побідкалася, що оперативно не можуть добратися до постраждалих карети швидкої допомоги. Потім повідомили про пожежу в київському офісі Партії регіонів, жертвами якої стали дві партійні людини. Розказали про ще 7 смертей, стосовно трьох протестувальників — «причини не встановлені». «Через небезпеку терактів закрили метро». «Рух у бік Києва буде обмежено…» Генпрокурор Пшонка попередив: ніхто ( зрозуміло, з мітингувальників) не уникне покарання за масові заворушення. І відіслав месидж масам про те, що лідери опозиції мають взяти на себе відповідальність за події. Як команда до дій силовикам з телеефіру десь о 20.25 прозвучало: «перемир’я порушено». Ще про незаконні дії опозиції говорив Голова Верховної Ради Рибак. Закинули фразу про демонстрантів, озброєних битками, льодорубами і зброєю. Традиційно про необхідність сісти за стіл переговорів сказав в ефірі перший Президент України Леонід Кравчук і підкреслив: «Ще раз звертаюся до лідерів опозиції… Взагалі, регіонали здивовані: пропонували ж Арсенію Яценюку крісло Прем’єра!».
Суть усіх цих маніпулятивних еклектичних повідомлень: влада зі шкури пнеться, щоб людям жилося безпроблемно, а мітингувальники заважають, опозиція ні за що не хоче відповідати, втім, начувайтеся —меч відповідальності нависає. Словесне задобрювання і залякування, яке може стати реальністю уже сьогодні для кожного, хто не схвалює керівний курс, — ось два принципи, які щоденно прищеплюють глядачам одного з найрейтинговіших каналів.
За даними моніторингу вечірніх новин, який здійснює громадська організація «Телекритика», за останній звітний період — із 20 по 25 січня — надзвичайно великою була кількість матеріалів із ознаками замовності саме на «Інтері». Порівняно зі звітним тижнем попереднього місяця, на каналі значно зросла частка матеріалів, де інформація подається грубо незбалансовано—зрозуміло, на користь представників влади.
Поряд з приватним «Інтером», який має вагомі бюджети для розвитку, у списку антилідерів за числом сюжетів з ознаками цензури у вечірніх новинах — бідний державний «Перший Національний». Мовник, який давно мав би стати громадським і повідомляти найоб’єктивніші новини, продовжує жити за рахунок платників податків і служити владі. В ефірах обох може з’являтися різна інформація, зокрема, і провокативна або майже комічна — якщо оцінювати її з позицій актуальності і здорового глузду . Скажімо, на «Першому» у новинах показували матеріал про те, що газета «Закон і бізнес» опублікувала начебто податкову декларацію, яку Віталій Кличко заповнював свого часу в США. Висновок недвозначний : один із трьох лідерів опозиції, який може об’єднати Захід і Схід країни, «може виявитися резидентом США». Ще для українського державного мовника кризова ситуація в країні не така важлива у день 90–річчя дня смерті Леніна, головне — надати слово лідерам українських і російських комуністів?!
Цікаво, що для новиннєвих сюжетів журналісти «Інтера» і «Першого Національного» часто беруть коментарі в одних і тих самих, провладних, політологів — зокрема, Михайла Погребинського і Костя Бондаренка. Здивувала поява в денному ефірі на державній «кнопці» у середу Тараса Березовця, який говорив про персональну відповідальність Януковича за все, що відбулося на Майдані 18 лютого і раніше; озвучив слова лідера «УДАРУ» Віталія Кличка про те, що Президент не може адекватно оцінити ситуацію. Усе це прозвучало у «Відкритій студії» — проекті каналу Business, якийдемонстрували і на «Першому». Щоправда, критичну оцінку щедро перекрили наступні гості студії — Микола Спірідонов (який події назвав антитерористичною акцією), заступник голови якогось маловідомого об’єднання молодих… політологів і «важка артилерія» — в.о. міністра культури Новохатько.
Із рейтингових каналів на сьогодні найоб’єктивніше інформує про протистояння протестувальників і влади у Києві та регіонах «1+1». Джерелом інформації, яка оновлюється щопівгодини у найнапруженіші моменти і вночі, є «5 канал», що має менше покриття. Коли 18 лютого канал чесних новин зник з ефіру по всій Україні, ті в кого є можливість, переключилися на «Канал 24».
Одним із надважливих завдань після Революції гідності є перетворення державного телебачення, повністю залежного від влади, у громадське — яке б об’єктивно інформувало про події, які відбуваються в Україні. Тобто не просто «припудреними», а зовсім іншими мають стати ефіри, зокрема Першого Національного, які роблять працівники Національної телекомпанії України — досить громіздкої структури, у віданні якої багато функцій і підрозділів. >>
Минулого тижня на засіданні Верховної Ради народний депутат від «Свободи» Ігор Мірошниченко вимагав від Генпрокуратури України розслідувати спільну діяльність «Громадського телебачення» та Національної телекомпанії України. Емоційний «свободівець» висловив незадоволення керівництвом НТКУ: гендиректором Зурабом Аласанією та його заступниками Олександром Лієвим і Дар’єю Юровською. >>
За останні місяці, відколи в Україні розпочалися протестні акції, постраждала більша кількість медійників, аніж у будь–якому збройному конфлікті у світі, — заявила позавчора головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України , президент Асоціації медіа–юристів України Тетяна Котюжинська. >>
Відомо, що на українські терени журналістика прийшла в 1776 році, коли у Львові впродовж року виходив французькою мовою тижневик Gazette de Leopol («Львівська газета»). Перша газета українською мовою «Зоря Галицька» (1848—1857) — сучасниця «Весни народів» — виходила так само у Львові. >>
У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа». >>
За роки незалежності обговорювалося багато підходів до створення, функціонування та наповнення суспільного мовника. Сьогодні, коли процес створення Суспільного телебачення виходить на фінішну пряму, всі ці питання стають особливо актуальними. Про них ми і говоримо з генеральним директором Національної телекомпанії України Єгором Бенкендорфом. >>
