Ігор Кондратюк: Отримую задоволення від пісенної гри з простими людьми

24.01.2014
Ігор Кондратюк: Отримую задоволення від пісенної гри з простими людьми

Ігор Кондратюк. (з сайта muznews.com.ua.)

Протриматися в ефірі, нехай і різних каналів, півтора десятка років — це для українського телебачення один iз рекордів. Саме стільки минуло днями, відколи глядачі побачили перший випуск «Караоке на Майдані». Ми говоримо з ведучим і автором проекту Ігорем Кондратюком.

Про 800–ту програму і продаж формату в Казахстан і Грузію

— Ігоре, охарактеризуйте лаконічно, чим для вас особисто є проект «Караоке на Майдані»?

— Лаконічно? Цей проект став моєю «візитною карткою» у телевізійному бізнесі (посміхається). Це мій авторський проект як ведучого та автора (співатором ідеї, як відомо, є Андрій Козлов). Я досi отримую задоволення від зйомки програми. Тобто — від пісенної гри з простими людьми.

— Проектів із 15–річною історією на вітчизняному ТБ дуже мало. (Згадується лише «Надвечір’я» Тамари Щербатюк, якому 25 років). Чому «Караоке на Майдані» вдалося протриматися, вижити?

— Тому що телепрограма завжди вироблялась так, як лише зараз починають виробляти їх «просунуті» телевізійники! Вона — взірець «щирого телебачення». Тобто телебачення, яке показує правдиву історію про справжніх людей.

Порівнювати тривалість життя «Караоке...» можна лише з ігровими або розважальними програмами. Таких довготривалих на українському телебаченні немає. І, нагадаю, за всі ці роки програма, навіть переходячи з каналу на канал, не переривалася ні на тиждень! Було лише одне несподіване для мене непорозуміння — дві поспіль неділі на «Інтері» випустили один і той же випуск програми. Ця помилка «коштувала» каналу втрати «Караоке на майдані» (посміхається).

Я можу навести ще кілька цікавих фактів про «Караоке на Майдані». На зйомки однієї програми приходило до 15 тисяч чоловік! Вам відомо ще хоча б одне — і не лише українське — телевізійне шоу з такою кількiстю глядачів — потенційних учасників програми?! Я єдиний ведучий, який вів однакову програму в Україні та Росії двома мовами (у Москві вона називалась «Игрушки для улицы» та «Караоке на Арбате»). На сьогодні вже створено 788 оригінальних програм. Навесні, 6 квітня цього року, плануємо показати 800–ту програму!!! Зйомки відбулися у 68 населених пунктах світу (за кордоном — у французькому місті Реюньйон й іспанських — Мар та Барселона). Ще у 32 населених пунктах України було шоу без зйомки. «Караоке...» отримувало «Телетріумф» у різні роки у різних номінаціях: «Краща музична» та «Краща ігрова». Окрім України та Росії, наш формат придбав для виробництва Казахстан, ведемо переговори з Грузією.

«Намагаємось тримати марку талант–шоу»

— На каналі СТБ ви стали суддею спочатку в «Україна має талант», а трохи згодом — і в «Х–факторі». На вашу думку, одне обличчя у двох талант–шоу (так само Влад Яма — в «Україна має талант» і «Танцюють усі!») — це один зi способів залучення каналом більшої глядацької аудиторії чи ознака того, що вітчизняному телебаченню не вистачає професіоналів?

— Щодо моєї участі як члена журі у «Х–факторі» та «Україна має талант» — питайте у каналу. Проте я, вибачте за нескромність, прослухав у «Караоке на майдані» таку кількість людей, що деякі інші члени журі вокальних шоу в нашій країні порівняно зі мною — початківці.

Щодо професіоналів, звичайно, їх не вистачає! Їх завжди не вистачає. Чим більше професіоналів — тим більша конкуренція, чим більша конкуренція — тим якісніші телепрограми. Особливо катастрофічно не вистачає професіоналів у царині креативу: найпопулярніші формати на нашому ТБ — запозичені. Окрім моїх «Караоке на майдані» та «Шансу».

— За кілька сезонів обох проектів, суддею в яких ви є, хто з учасників, чим і чому запам’ятався найбільше?

— Тих, хто вразив своїм талантом, було багато, і я не хотів би виокремити когось із них. Найближчими для мене стали ті учасники «Х–фактора», які були у моїх категоріях. Особливо ж ті, кого я виводив до суперфіналу: Марія Рак, Олег Кензов, Аїда Ніколайчук, Євген Літвінкович та тріо «Тріода»

— Для вас Оксана Марченко, Влад Яма, Слава Фролова, Сергій Сосєдов, інші з команди творців талант–шоу — це колеги–співробітники, хороші знайомі, друзі? Із ким зустрічаєтесь тільки на зйомках, із ким спілкуєтесь поза роботою?

— Це, в першу чергу, колеги. Чию роботу я ціную та поважаю. З ними я познайомився (окрім Оксани Марченко, Ями та Йолки) на проектах. В основному, ми зустрічаємося і спілкуємося на роботі. Хоча зрідка — і за її межами. Але, подумайте, ми з членами журі «Х–фактора», наприклад, бачимося протягом року майже місяць! Я з батьками бачуся менше упродовж 365 днів!

— Експерти уже кілька років говорять про зменшення глядацького інтересу до талант–шоу. Ви погоджуєтеся з такою тезою?

— Ми на каналі СТБ намагаємось тримати марку талант–шоу. І не випадково вони саме на СТБ мають вищі рейтинги, ніж на каналах–конкурентах. Якщо ж узяти як приклад для ілюстрації вашої думки «Караоке на Майдані», то, безумовно, процес явний. Але! Бажаю всім програмам — нинішнім і прийдешнім — мати такі показники через 15 років від дати виходу першої програми! Навіть на 15–му році свого існування з мінімальним анонсуванням та промоціями «Караоке на Майдані» має частку майже 20% по аудиторії 18+ за вибіркою «Вся Україна»! Рекордні ж свої показники програма мала у перший рік існування: частку до 60% та рейтинг у районі 10%! (Зараз такий рейтинг мають один–два рази на рік тільки декілька шоу та дуже резонансні спортивні події, скажімо, бій Кличка).

«Соціальне шоу — категорично не моє»

— У вас особисто є бажання вийти за рамки розважального телебачення? (Минулого року була інформація, що ви станете ведучим соціального ток–шоу).

— Бажання є. Але немає, як казав Остап Бендер, «плідної дебютної ідеї» (посміхається). Час покаже, чи стану я ведучим ще якогось шоу. Але мені категорично не подобається вести якісь короткотривалі проекти. Як це роблять майже всі мої колеги по цеху на каналах України. Я люблю «багатосерійні телевізійні серіали», якщо так можна сказати. Бо є вихідцем iз програми «Що? Де? Коли?», яка йде вже 38 років! А щодо спроби вести соціальну програму, то вона, така спроба, була у 2012 році. Але це виявилось категорично не моїм.

— Свого часу ви працювали на ТБ у Москві, робили проект на російському телеканалі. Не ностальгуєте за тими часами, за відмінним від українського телебаченням?

— Ні! Я сповна реалізувався на Батьківщині, в Києві, щоб сумувати за Москвою. Як на мене, єдиний ринок, за яким потрібно сумувати всім телеведучим світу, — ринок США.

— Де зараз «Кришталева сова», яку завоювали 2008 року в «Що? Де? Коли?». Чи слідкуєте за іграми українського клубу?

— «Сова» вдома, у шафі. Серед інших теленагород. За українським «Що? Де? Коли?» не слідкую, бо не маю часу. Але бажаю їм успіхів, бо знаю виробників цієї програми. І не можу не радіти непоганим показникам однієї з небагатьох програм, де люди демонструють свій інтелект. Бо без інтелекту ми перетворимось на отару овець.

ДОСЬЄ «УМ»

Ігор Кондратюк, 51 рік, ведучий, продюсер, шоумен.

Народився у Херсонській області.

1984 р. — закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював науковим співробітником Інституту молекулярної біології та генетики НАН України.

З 1985 року — член клубу «Що? Де? Коли?»

З 1991 року працює на телебаченні. Редактор, шоумен по роботі з публікою та помічник ведучого в програмах «Любов із першого погляду» і «Брейн ринг» російського телеканалу «Останкіно». Згодом — співорганізатор і ведучий матчів із «Що? Де? Коли?» та «Брейн ринг» зірок України, Білорусі та Росії на УТ–1.

1992—1996 р. — працював на УТ–3 та УТ–1.

1996 р. — захистив звання кандидата біологічних наук.

З 1999 р.— співавтор, продюсер і ведучий програми «Караоке на Майдані».

Працював на російських «31–му каналі» та ТВЦ, українських — «Інтер», «1+1».

З 2009 р.— на каналі «СТБ». Спочатку один із суддів шоу «Україна має талант», з 2010 р. — «Х–фактора».

Телепрограми Ігоря Кондратюка відзначені премією «Телетріумф» 6 разів.

Одружений. Батько трьох дітей.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>