24—26 листопада на батьківщині поета Богдана–Ігоря Антонича, у лемківському селі Новиця, що розташоване у Малопольському воєводстві Польщі, стартує тринадцятий українсько–польський джазовий фестиваль Jazz Bez. У сільському Будинку культури Новиці в оточенні митців, журналістів та селян виступить японська формація JIKU55 і відомий польський проект GRAAL, який змішуватиме джаз із балканськими ритмами. «Молоді артисти робитимуть експерименти з відео та звуками, а іспанський художник iз Берліна влаштує перформанс», — розповідають організатори Jazz Bez.
Концерти у Новиці будуть своєрідним вступом до основної програми фестивалю, який пройде 4—15 грудня у 12 містах України та Польщі. Цьогоріч джаз об’єднає Львів, Київ, Харків, Рівне, Тернопіль, Луцьк, Мостиська, Люблін, Санок, Глівіце, Перемишль та уже згадане село Новиця. У джазовому марафоні візьмуть участь півтори сотні музикантів з України, Польщі, США, Ізраїлю, Великобританії, Німеччини, Данії, Швейцарії, Італії, Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану та інших країн. На фестивальних майданчиках вони поєднуватимуть максимальну кількість джазових стилів: свінг, ф’южн, бі–боп, джаз–рок, фанк, кул, фрі–джаз, а також експериментальну та імпровізаційну музику. Як каже один із кращих саксофоністів і кларнетистів світу Юрій Яремчук, джаз — це музика для людей з особливою уявою, для тих, хто віддається імпровізації і нехтує правилами. «У джазі немає чітких кордонів, мелодії та ритму. Ця музика абстрактна. Вона нагадує картину абстрактного художника», — пояснює Яремчук.
Переглянувши афішу Jazz Bez, важко стримати емоції. Мабуть, сотні меломанів уже сьогодні з нетерпінням чекають на виступи генія світового фрі–джазу піаніста Метью Шіпп, зірки ізраїльської сцени майстра гри на кяманчі та багламі Марка Еліягу, одного з найвідоміших гуртів Грузії ZumbaLand, який виступав на фестивалі «Країна мрій» у попередні роки і викликав фурор екзотичним переплетенням джазу із мелодикою свого краю. У 2011 році на фестивалі Jazz in Kiev подібні овації зірвав відомий польський Bester Quartet, що працює з Джоном Зорном, Томашем Станьком та Ґражиною Авгущік, і поєднує джаз та клезмерську музику. На Jazz Bez польський квартет спробує повторити успіх дворічної давності. Без сумніву, метелики у животі розбудить українсько–американський квартет контрабасиста Аркадія Овруцького, до складу якого входять піаніст Джоел Холмс, саксофоніст Майкл Томас та барабанщик Джейсон Браун. Також на Jazz Bez приїде артистка, як її називають у народі «українська Бйорк», Мар’яна Садовська. Вона родом зі Львова, а зараз мешкає в німецькому місті Кельн і в Україні буває раз на рік.
І щоб там не говорили про економічну кризу, брак грошей та пісну культуру, організатор Jazz Bez, директор Мистецького об’єднання «Дзига» Маркіян Іващишин втринадцяте доводить, що легкість буття починається з імпровізації та джазу.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
