Археографи не потрібні?

«Нам стало відомо про це з неофіційних джерел, — розповідає «УМ» учений секретар Інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського Дмитро Бурім. — Таке рішення готувалося в президії Академії наук без жодних обговорень iз колективом та науковою громадськістю». Учора на вченій раді цього інституту науковці оприлюднили звернення до керівництва Національної академії наук і громадськості з закликом зберегти установу. Діючи з 1991 року, iнститут набув доброї слави в українських істориків. Головним його завданням є виявлення та наукова публікація документальних та інших масивів джерел з історії України та її місця у світі. «Це основа історичної свідомості. Упродовж 22 років державної незалежності Інститут археографії реалізує великі видавничі задуми. Тексти в наукових збірниках тут дуже точно подані, не перекручені й не переплутані, як це буває в деяких виданнях. Тут працюють високі професіонали, — каже «УМ» відомий історик, дослідник тоталітаризму Сергій Білокінь. — Втрата такого інституту буде помітнішою, ніж Інституту історії, бо саме він є основою для всіх історичних досліджень. Це замах на цілу історичну науку».

Інститут реалізував десятки актуальних наукових проектів. Приміром, публікацію багатотомних видань: «Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734—1775», «Універсали українських гетьманів», нова серія «Літопису УПА», повне зібрання творів Михайла Грушевського у 50 томах, Дмитра Яворницького у 20 томах, Дмитра Багалія у 6 томах і багато іншого. Скажімо, багатотомний «Літопис УПА» — це багатогранна «енциклопедія», видання документів з історії Української повстанської армії, які збереглися в архівах, приватних колекціях та повстанських сховищах. Загалом вийшло друком 20 томів «нової» серії «Літопису», підготовлених iнститутом спільно з однойменним канадським видавництвом. Якщо в «основній серії» публікуються документи і спогади, упорядковані заходами канадського видавничого комітету, то томи «нової серії» готують до друку українські науковці на базі повстанських документів, знайдених у центральних та регіональних архівах України. Кількатомна книга «Універсали Івана Мазепи. 1687—1709» містить накази та інструкції гетьмана, що збереглися в архіво­сховищах України, а також в архівах Російської Федерації та Польщі. Це важливе джерело для вивчення громадської думки й побуту України другої половини ХІІ — на початку ХІІІ століття. Видані також універсали й накази Богдана Хмельницького (з архівів України, Російської Федерації, Білорусі, Польщі, США, Бразилії), де в додатках наведені також сумнівні та підроблені накази гетьмана. Інша книга серії містить документи десятка керманичів козацької держави — від Івана Виговського до Івана Самойловича. Вчені Інституту, що співпрацюють з низкою провідних університетів і дослідницьких закладів США, Канади, Польщі, Австрії, Франції, опублікували десятки монографічних досліджень з різних ділянок української та всесвітньої історії. Інститут має ще львівське відділення і видає кілька часописів...

«Президія НАН України планує ліквідувати Інститут української археографії та джерелознавства ім. Грушевського на своєму засіданні 30 жовтня, — розповідає науковий працівник інституту Ярослав Федорук, — загроза ліквідації Інституту виникла, коли у червні цього року відійшов у вічність його засновник і незмінний директор, член–кореспондент НАН України Павло Сохань». Подейкують, що «оптимізація наукових установ дозволить зекономити бюджетні кошти». Вірогідно, інституцію, достатньо урізавши, приєднають до інших академічних установ. Нагадаємо, що власні архівні джерела в УРСР не віталися. Чи не є така планована «оптимізація» поверненням до «радянських стандартів» в «українській» науці?