Михаїл Саакашвілі під час свого полум’яного виступу. (Рейтер.)
Хоча, мабуть, ішлося таки про інший фрагмент виступу: «Дивно, але останніми місяцями в Києві, Тбілісі чи Кишиневі ми чуємо одні й ті самі бридкі звуки, написані в Кремлі. Чуємо, що наші традиції нібито руйнуються під тиском Заходу, що церкви «перетворили в діснейленди», що «християнські свята замінять гей–парадами» і що «наша православна ідентичність перебуває під загрозою. Коли ми чуємо наспівану російськими імперіалістами фальшиву музику про православне братство, чому ми не можемо згадати голоси вбитого ними ж патріарха Кіріона і замученого Католикос–Патріарха Грузії Амвросія? Його катували тільки за те, що звернувся до Женевської конференції і протестував проти вторгнення в його країну загарбників».
Утiм приємних чи бодай терпимих для кремлівського вуха сентенцій у промові грузинського президента, якому залишилося перебувати на посаді трохи більше місяця, взагалі не було. Саакашвілі прямо звинуватив Москву в тиску на сусідні держави пострадянського простору, зокрема на Грузію та Україну, щоб затягнути їх у Євразійський союз і в жодному разі не випустити «на волю» — на європейський шлях.
«Зараз, коли я тут виступаю перед вами, ті країни Східної Європи, які прагнуть стати членами європейської сім’ї, спільноти вільних і демократичних держав, відчувають постійний тиск та погрози, — наголосив Саакашвілі. — Вірменію загнали в глухий кут і змусили вступити в Митний союз, що не входить ні в її, ні в нашого регіону інтереси. Молдові оголосили блокаду, нападають на Україну, Азербайджан залишається наодинці з особливим тиском. Грузія ж окупована...»
Пояснення тому, чому так відбувається, довго шукати не треба — за словами грузинського лідера, «стара імперія намагається повернути втрачені кордони». «На відміну від більшості країн, Російська Федерація не зацікавлена в існуванні навколо стабільних держав. Вічний хаос і безлад у сусідніх країнах — це те, до чого прагне Кремль. Він фундаментально відкидає ідею сильної влади в Грузії, Україні та Молдові, навіть такої, яка буде дружньо налаштована до його інтересів».
«Гадаєте, виборча поразка сил Помаранчевої революції зумовила зміну ставлення Москви до України? Навпаки. Уряд Януковича постійно є об’єктом нападок. Росія, перед запланованим у Вільнюсі самітом, почала проти України торговельну війну, а російські посадовці відкрито говорять про перспективи розпаду цієї держави», — нагадав Саакашвілі, навівши як приклади також зацікавленість Кремля в постійному протистоянні між Вірменією та Азербайджаном.
А зміна грузинського уряду на нібито проросійський на чолі з Бідзіною Іванішвілі не змінила ставлення Росії до питання деокупації Абхазії та Південної Осетії — визнаної міжнародною спільнотою території Грузії, яка залишається анексованою російськими військами. І це попри те, що іванішвілівські урядовці чесно намагаються налагодити контакт із Москвою й не шкодують дружніх висловлювань на її адресу.
Як пояснив із трибуни ООН Михаїл Саакашвілі, річ у тім, що Росії насправді байдуже, хто перебуває при владі в сусідніх державах. Головне, щоб ця влада була слабкою й розхитаною, аби залишатися в зоні впливу сильного «старшого брата, замість стати частиною європейської сім’ї (що напевне б зробили за умови побудови сильних державних інституцій).
«У нашому регіоні дедалі інтенсивнішою стає боротьба проти досягнутих Євросоюзом і НАТО успіхів, які засновані на волі нашого народу. Спрямовані проти цього прогресу зусилля мають назву: Євразійський союз. Мені стає погано, коли офіцер КДБ Володимир Путін читає світу лекцію про мир, цінності та демократії (йдеться про нещодавні заяви ВВП щодо необхідності мирного врегулювання конфлікту в Сирії. — Ред.). Це те, чого він не може робити як останній диктатор імперії», — вважає Саакашвілі.
Вибір між Євразійським чи Європейським союзами — це, за словами грузинського президента, вибір між «життям в умовах страху і злочинності, у світі, де політичні опоненти стають жертвами вибіркового правосуддя і фізичних образ» та «зовсім іншим світом, який називається Європою». І хоча в європейському суспільстві також є багато проблем і недосконалості, за рівнем життя й цінностей ці два світи не порівняти.
Річард Норланд,
посол Сполучених
Штатів Америки в Грузії:
— Це був сильний виступ. Мою увагу привабили дві обставини. Передусім, обурення президента Грузії поточним процесом проведення кордонів по адміністративній прикордонній лінії. Я й сам не раз робив про це заяви. Ще раз повторю, що міжнародна спільнота твердо підтримує цілісність і суверенітет Грузії. І сподівається, що в процесі Женевських переговорів можливо буде знайти вихід із цієї ситуації.
І ще одна важлива деталь: наприкінці виступу президент говорив про ті помилки, які скоїла його влада. Він узяв на себе повну відповідальність за них і висловив жаль, що через помилку його уряду хтось міг постраждати. Думаю, для державного діяча це дуже важлива заява.
Антон Носик,
відомий російський
інтернет–блогер
і громадський діяч:
— Дуже правильно зробила делегація РФ в ООН, що вийшла із зали під час виступу Саакашвілі в повному складі.
Могли ж і залишитися, гратися в Angry Birds, розв’язувати кросворди, дивитися на планшеті хокей і «порнуху» — хіба мало способів проводити пленарні засідання успішно освоєно їхніми колегами з Охотного ряду. Але дипломати виявили принциповість.
Якби не цей їхній демарш — ніхто на світі й не помітив би, що президент Грузії, який уже йде зі своєї посади, виголосив в ООН якусь промову. Там таких промов звучить по кілька сотень на місяць, 12 місяців на рік.
А тут наші дипломати вчасно розстаралися — і вся світова преса приречена розбиратися: що ж таке наговорив там цей ПГ, через що такий ажіотаж на «пленарці» Генеральної Асамблеї?!
Не знаю, чи розраховував Саакашвілі на таку рекламу своїм роздумам про Євразійський союз. Але вийшло так , як вийшло — і тепер оратору варто встигнути до відставки нагородити всю російську делегацію в ООН президентськими медалями Грузії. Вони заслужили, однозначно.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
