Власність на Почаїв?

18.09.2013
Власність на Почаїв?

Почаївська лавра.

На початку вересня «регіонали» внесли до Верховної Ради законопроект №3194. У разі його прийняття Кабмін зможе передати комплекс споруд Свято–Успенської Почаївської лаври, що на Тернопільщині, у власність чоловічого монастиря Української православної церкви Московського патріархату. Про це повідомляють на сайті Інституту релігійної свободи. Цей законопроект пропонує доповнити статтю 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» так, щоб Кабмін міг самостійно передавати пам’ятки культурної спадщини (навіть національного значення) у користування або й у власність релігійним організаціям — без участі місцевої влади. Наразі ж Почаївська лавра, підпорядкована Кабінету Міністрів, iз 2003 року перебуває в тимчасовому користуванні УПЦ МП.

Тим часом згадку про комплекс споруд Почаївської лаври (а це 6 об’єктів XVIII—XX сторіччя) збираються викреслити із Закону України «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації». До того ж згаданий законопроект розглядатимуть уже не в Комітеті з питань культури і духовності, а в Комітеті з питань економічної політики. «Це вже не перша ініціатива щодо Почаєва, їй передувала низка інших провокаційних законопроектів. Видно, що влада шукає шлях, аби безборонно вилучати з державної власності об’єкти української культурної спадщини і передавати їх іншим організаціям, — пояснює «УМ» громадський діяч, у минулому координатор комітету «Українські святині — українському народові», депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна. — Утім попередні ініціативи, які виходили і від «регіоналів», і від комуністів, стосувалися цілої низки духовно–культурної спадщини на території України, а ця, остання, — тільки Почаївської лаври». Пам’яткоохоронці вважають, що таким чином представники центральної влади хочуть відпрацювати технологію приватизації культурних пам’яток і вивчити реакцію суспільства на такі ініціативи. Прикметно, що перед 1025–літтям у Почаївській лаврі робили ремонти. Подейкували, що святиню збираються під шумок урочистостей «подарувати» підлеглим патріарха Кирила. Тернопільці висловили категоричне «ні!» таким планам. Отже, давня ідея «мімікрувала» в чергову законодавчу ініціативу.

«Ми не вимагаємо забрати Почаївську лавру в Московського патріархату, а домагаємося збереження її статусу як заповідника у власності Української держави. Має бути аналіз цієї законодавчої ініціативи і її обговорення», — каже Барна. Громадськість Тернополя вже висловилася з цього приводу на громадських слуханнях. А більшість районних рад області, зокрема депутати від Партії регіонів, одностайно підтримали звернення щодо недопущення «прихватизації» Почаївської святині. Оприлюднені й відповідні заяви глав церков: УПЦ КП — Патріарха Філарета і УГКЦ — Блаженнійшого владики Святослава (Шевчука). На сьогодні у Тернопільській та суміжних областях зібрано вже понад 400 тисяч підписів громадян iз вимогою зберегти високий статус Лаври.

ДО РЕЧІ

 

Прем’єр–міністр Микола Азаров доручив урядові відновити церкву Спаса на Берестові в Києві, яку в 2008 р. було передано в безплатне користування УПЦ МП. Прем’єр–міністр нагадав, що «там знаходиться захоронення Юрія Долгорукого — київського князя, який заснував Москву», і підтвердив, що цей храм є національним надбанням України, хоча там упродовж 20 років не проводили ремонтно–реставраційні роботи. Нагадаємо, що церква Спаса на Берестові, розташована неподалік Києво–Печерської лаври, і є частиною історичного комплексу визнаного Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО, хоча й не належить до об’єктів київської Свято–Успенської лаври. Церкву будували як усипальницю родини Великого князя Володимира Мономаха. В інтер’єрі храму збереглися розписи XVII ст., а також віднайдено фрагменти фресок XII ст. Утім наразі немає остаточних доказів, що там збереглася могила засновника Москви (сина Мономаха). Коли в 2008 р. церкву, за розпорядженням Київської міськради, передали УПЦ, науковці наголошували, що, аби пристосувати княжу усипальницю для богослужінь, там слід здійснити будівельні роботи, які можуть знищити цю унікальну пам’ятку. Чи не на такі роботи нині Кабмін збирається виділити державні кошти?

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>