Під дахом — безмежне небо

12.07.2013
Під дахом — безмежне небо

Портрет Богдана Ступки авторства Івана Марчука.

Нова виставка стала своєрідним продовженням постійної експозиції музею, яка, як розповіла куратор проекту Оксана Баршинова, оновлюється раз на двадцять років. «Усі майже сто полотен, представлених сьогодні у трьох залах, — із фондів Національного художнього музею, — зауважила пані Оксана. — Ми спробували вибудувати наше бачення розвитку мистецтва цього періоду». Окрім живопису, тут експонуються також арт–об’єкти з царини сучасних технологій.

Попередня частина постійної експозиції завершується серединою минулого століття, однією з центральних постатей цього періоду була Тетяна Яблонська. Полотна, навіть якщо на них зображені цілком нейтральні чи й романтичні сюжети, наповнені радянськими цінностями й наголосами. Але і в ті часи були митці, які наважувалися сперечатися із соціалістичним реалізмом і тяжіли до андеграунду. Саме їм пані Оксана надала право першого слова цього проекту. «Вони намагалися бути сучасними», — говорить Баршинова, представляючи полотна Людмили Ястреб, Карла Звіринського, Олександра Дубовика, Віри Баринової–Кулєби... Особливі емоції у цьому залі викликає портрет Богдана Ступки авторства Івана Марчука. Незабаром минає рік по смерті Богдана Сильвестровича, а тут він — ще такий молодий, романтичний легінь iз глибоким поглядом... Полотно датоване 1971 роком, з якихось причин йому не знайшлося місця у жодному каталозi майстра. Портрет Богдана Ступки у ролі вченого–генетика з фільму Володимира Денисенка «Осяяння» Марчук писав на замовлення кіностудії імені Довженка. Але згодом картина потрапила не до Богдана Сильвестровича, а до художника–постановника цієї стрічки Олександра Кудрі, родина якого і продала її НХМУ.

Другий зал присвячений періоду 90–х, коли митці полюбляли гуртуватися у різні об’єднання. Вони продовжують лінію художників андеграунду, не заперечуючи при цьому мистецтво на межі фігуративу й абстракції. Тіберій Сільваші, Анатолій Криволап, Павло Маков, Віктор Сидоренко — Національний художній музей надає можливість проаналізувати, наскільки відрізняються і чи відрізняються взагалі мистецькі акценти, які сповідували ці знані нині художники у різні періоди своєї творчості.

Завершують «Перегони з часом» представники постмодерністської течії сучасного українського мистецтва. Тут і Юрій Соломко та його знаменита «Галантна пара» (чоловік та жінка часів епохи бароко — на тлі карти світу, контури країн є водночас елементами їхнього одягу та зачісок). І Віктор Марущенко (експонуються кілька його фото серії «Чонобиль»). І епатажний Арсен Савадов, який досліджує сьогодення у форматі політичної карнавалії на межі абсурду. Нагадали музейники і про один iз найвідоміших проектів, що відбувався у НХМУ, «Спляча красуня». Серед експонатів також — чотири планшети, на яких демонструються перформенси Лади Наконечної, Олександра Лебедєва, Лариси Венедиктової та Алевтини Кахідзе. Вінцем ж експозиції є відеопроект молодого українського художника Івана Світличного «14–06–2013», який має підштовхнути відвідувачів «до переосмислення часу та місця музею в міському просторі». Відео тривалістю двадцять чотири години, яке знімали над музеєм протягом однієї доби, ніби прочиняє вікно у вічність, транслює в експозиційні зали те, що відбувається за їхніми межами, зовнішнє «життя» музею. Відеоряд синхронізовано з реальним часом. Тобто, якщо людина оглядатиме виставку опівдні, то й небо вона бачите саме таким, яким воно було у цей час. «У багатьох роботах цієї експозиції також простежується тема неба, — говорить Оксана Баршинова. — Тема простору, символу вічності...». А ще, говорять організатори, цей відеопроект має наголосити на тому, що музейна колекція — це класика, що вічно оновлюється.

Виставка «Перегони з часом: Мистецтво 1960–х — початку 2000–х років» у Національному художньому музеї триватиме до 8 вересня. Днями її доповнять розширеною експозицією «Метафізичний Роман Сельський», що буде присвячена 110–річчю від дня народження художника.