Епос готовий. Мультимедійність — у перспективі

28.05.2013

Анонсуючи позаминулого року проект «Тарас», що має стати однією із центральних театральний подій, присвячених 200–річному ювілею Кобзаря, режисер Сергій Проскурня та Черкаський театр ім. Шевченка зарекомендували себе неабиякими відчайдухами. Бо у наш час невідомо, що буде завтра, а загадувати на кілька років наперед — на таке здатні лише дуже впевнені у собі люди.

Розпочавши з останніх днів Кобзаря, черкащани представили першу частину проекту за поемою Богдана Жолдака до 150–річчя вшанування пам’яті Тараса Григоровича Шевченка. Головну роль у виставі «Тарас. Слава» виконав актор Національного драматичного театру ім. Франка Петро Панчук. У березні минулого року глядачів запросили переглянути другу частину проекту — «Тарас. Слова», де в ролі Кобзаря — популярний актор театру і кіно Євген Ніщук. «Безталання» і «Доля» — перші частини вистави–марафону, датовані 2013 роком. Тут перед нами — дитячі та юнацькі роки поета і... відразу три Тараси. Шевченко–дитина — пятирічний Ілля Скрипниченко, Шевченко–підліток — тринадцятирічний Максим Кузьмін, Шевченко–юнак — студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка–Карого Олексій Волошин (IV курс акторського факультету, керівник курсу професор Валентина Іванівна Зимня), який, за словами Сергія Проскурні, є прямим нащадком Максиміліана Волошина. У виставі бере участь увесь склад театру, а також запрошені актори Лідія Данильчук (Доля) та Олег Драч (Запорожець).

Здавалося б, випустивши всі частини проекту, черкащанам тепер залишається хіба що полегшено зітхнути та зосередитися на тому, щоб відшліфовувати всю виставу загалом, яка матиме два антракти і триватиме понад шість годин. (Над її цілісним виглядом — мультимедійне дійство, під час якого актори інтерпретуватимуть сторінки життя на тлі анімованих рукописів і малюнків Шевченка — ще потрібно попрацювати, у першу чергу — забезпечити цей процес відповідним технічним оснащенням). Але зосередитися лише на цій проблемі театр поки що не може: невизначена ситуація з керівництвом міста проектується такою ж невизначеністю на майбутнє театру і цього проекту.

Після прем’єри 23 травня Сергій Поскурня зачитав відкритого листа голові Черкаської облдержадміністрації Сергію Тулубу та голові обласної ради Валерію Черняку. «Ювілей великого Кобзаря дає нам великі шанси, творчі імпульси, втілення задумів, наведення ладу в театрі, який можна назвати Домом Шевченка, — iдеться в листі. — Приміщення театру збудоване у 1964 році, і з того часу не оновлювалося сценічне обладнання, яке давно амортизоване і перебуває в аварійному стані». Ситуація справді критична: після дощу сцену просто заливає водою.

Театр наполягає, що вистава «Тарас. Епос» має бути включена до офіційної програми «Року Шевченка». (Є ідеї протягом року влаштовувати екскурсії по Шевченковим місцям Черкащини, одним із пунктів яких буде перегляд цієї вистави). Але водночас у театрі розуміють, що без належного фінансування визначення «мультимедійний» із назви проекту доведеться прибрати. І, складаючи розклад цих показів, просити сили небесні, аби у ці дні обійшлося без опадів...