«Відчиняй! Це Паша з УБОЗу!»

27.03.2013
«Відчиняй! Це Паша з УБОЗу!»

Іван Верезумський із родиною після візиту «правоохоронців».

Житомирські бізнесмени б’ють на сполох: вони скаржаться на «наїзди» з боку Управління з боротьби з організованою злочинністю Житомирської області. Наприкінці лютого міліцейські загони провели обшуки у кількох підприємців. У помешканні Івана Верезумського «обшук» був настільки ретельним, що після цих відвідин чоловік звернувся до лікарів...

 

Ранок iз мiлiцiєю

21 лютого о пів на шосту ранку до квартири сім’ї Верезумських подзвонили невідомі. До трубки домофона підійшов глава молодого сімейства Іван. На його запитання, хто вони і чого прийшли, прозвучало лиш коротке: «Паша з УБОЗу». Показувати посвідчення вранішні гості відмовилися. Глава сім’ї не повірив, що в такий час у квартиру можуть постукати правоохоронці. Тому відмовлявся відчиняти і навіть телефонував у міліцію.

«Мені сказали, що ніяка міліція в такий ранній час не приходить. Сказали не відчиняти дверей, а якщо будуть дуже настирливими — зателефонувати ще раз та викликати наряд», — розповідає Іван Верезумський.

Але Павло зі своїми друзями були більш ніж настирливими. Били у двері все сильніше, летіла штукатурка, навколо рами утворилися тріщини. Потім невідомі почали вправлятися ломом. Іван таки викликав наряд. Але по прибутті міліціонери справді впізнали у невідомих працівників УБОЗу. Верезумського попросили відкрити двері для проведення обшуку. «Міліціонери у формі сказали, що це дійсно працівники УБОЗу, тому я маю відчинити двері, але для чого — так і не пояснювали, — розповідає Верезумський. — А я в цей час саме розмовляю зі своїм адвокатом, і вона радить дочекатися їх приїзду...»

Утім господар відчинив двері раніше, бо за кілька хвилин їх би просто вибили. «Щойно відчиняються двері — мене зносять, б’ють головою об стіну, потім кидають на підлогу, одягають наручники і продовжують бити ногами. Лікарі потім засвідчили зміщення суглоба в коліні, певний час ходив із перемотаною ногою, боліли нирки...».

При цьому правоохоронці відмовилися пропустити у помешкання адвоката, котра швидко відгукнулася на телефонний дзвінок бізнесмена. Дружина Верезумського Ганна додає, що під час обшуку з квартири винесли гроші та цінні речі. «Вони сказали: за те, що не відкривали двері, ми зараз будемо виривати ламінат, ми зараз усе перетрощимо вам... Вони забрали мій годинник, вони перерили мій гаманець, забрали 1400 доларів... Мій та чоловіковий годинники забрали, мій ноутбук, позабирали багато різних документів, карточок», — розповіла пані Ганна.

Після обшуку Івана забрали у відділ, і вже там бізнесмен довідався про причини слідчих дій. Виявилося, що Верезумський, сам того не знаючи, проходить свідком у справі викрадення паспорта, ідентифікаційного коду та мобільного телефону вартістю... до 570 гривень. Про це свідчила ухвала суду, котру продемонстрували підприємцеві. Правоохоронці нібито шукали в помешканні саме зниклі речі, яких, утім, не виявили. Адвокат Івана Олеся Гордієвич запевняє: «Іван — людина без кримінального минулого. Тобто говорити про те, що він причетний до розбійних нападів, де, вибачте, дешевий телефон, — це абсурд. Не було взагалі підстав іти до цих людей». Адвокат звертає увагу і на інший момент — в ухвалі суду про проведення обшуку вказана навіть не та адреса, за якою проживає сім’я Верезумських, відтак правоохоронці не мали права вдиратися в помешкання.

Список УБОЗу

Як виявилося, Іван Верезумський — не єдиний «клієнт» УБОЗу. У розпорядження автора цих рядків потрапив рапорт капітана міліції УБОЗ УМВС України в Житомирській області від 15 лютого цього року. Це список людей, яких управління підозрює у скоєнні нападу і пограбуванні. Загалом — 12 осіб. Характерна ознака списку, що переважна більшість фігурантів — небідні люди та підприємці. І підозрювати їх у змові з метою заволодіння мобільним телефоном, мабуть, м’яко кажучи, недоречно. Та 21 лютого УБОЗівці провели подібні операції ще щонайменше у двох осіб.

«Робили обшук, забрали пістолет (хоча ствол для відстрілу набоями під гуму в мене офіційний), забрали дозвіл... «Закотили» пальці (зняли відбитки), пофотографували, вивели на вулицю і все... При чому там ми до якогось телефону, до якихось крадіжок?.. Маячня, словом», — розповів нам інший приватний підприємець Олександр Мурга. За його словами, не дійшло до побиття лише тому, що він не наважився перечити правоохоронцям і відразу відчинив двері. «Вони відразу сказали, що якщо ви не захочете нас добровільно пустити — знесемо двері. Вони навіть сказали, що в попереднього чоловіка не впускали, то броньовані двері вибивали», — розповів Олександр.

Ще один житомир­ський підприємець Артем після обшуку 21 лютого говорити погодився, але попросив не називати прізвища і приховати обличчя. «Забрали телефон, взяли відбитки пальців, перефотографували: фас, профіль», — розповів чоловік. За словами Артема, у відділку правоохоронці навіть не поцікавилися крадіжкою телефону. Розмова йшла про бізнес і можливості правоохоронних органів на нього впливати. «Було зі слів співробітників УБОЗу зрозуміло, що мене можуть підставити, підкинути наркотики, зброю», — каже чоловік. При цьому він додав, що група постійно телефонувала якомусь «Станіславовичу».

Це примітний момент. Переговори між УБОЗом та Станіславовичем були й у квартирі Верезумського. «Увесь обшук оперуповноважений говорив по мобільному телефону, і коли підіймав слухавку, казав: «Так, Станіславович». І Станіславович командував», — пригадує Іван Верезумський. Виходить, саме ця людина і керувала обшуками?

«Мене викрали з–під будинку»

Резонансна інформація про діяльність Юрія Станіславовича Корнатовського, співробітника Житомирського УБОЗу, і його колег випливла від іще одного житомирського підприємця (слід визнати, цілком випадково). Якщо вірити словам Олексія Данилова, бізнесменам, у яких проводили обшуки, можна сказати, іще пощастило. Данилов стверджує, що дякуючи Богу вижив після однієї з так званих спецоперацій житомирського УБОЗу в 2011 році, коли з нього вибивали зізнання у крадіжці.

«Я виходив із під’їзду і мене викрали просто з–під будинку, — розповідає свою історію Олексій. — Почали завдавати ударів по голові — ногами, руками. Кажуть: «Нам усе одно! Ти бачиш, яке у нас прикриття?! Ми працюємо під дахом Корнатовського. Мене, може, і вбили б, якби я потайки не натиснув кнопку виклику в мобільному телефоні, а мій товариш на тому боці не почув прізвищ і не повідомив у міліцію. Тільки через це прийшов наказ повернути назад із тієї лісосмуги, куди привезли. Порушено кримінальну справу. Але винуватці хизуються, що купили прокурора і їм нічого не буде».

«Відповідно до чинного законодавства»

Для збалансованості матеріалу автор цих рядків сподівався отримати коментар саме від працівників цього відділу, однак обласне управління МВС спромоглося лише на наступне. «Кримінальне провадження і, відповідно, всі слідчі дії [ведуться] відповідно до чинного законодавства», — прокоментувала Алла Влащенко, керівник ЦГЗ УМВС у Житомирській області. А заступник начальника слідчого відділу УМВС у Житомирській області Людмила Юхимчук запевнила, що скарг на УБОЗівців ні від кого не надходило. А те, що в ухвалі про обшук вказано неправильну адресу Івана Верезумського — то це нічого, все «відповідно до чинного законодавства».

У прокуратурі ж заявили, що таки отримали заяву–скаргу від потерпілого Івана Верезумського й внесли її до реєстру розслідувань. «У зв’язку з наявністю відомостей, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, відомості з заяви було внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань. Правова кваліфікація кримінального правопорушення — перевищення службовими особами влади та службових повноважень», — заявив Роман Григоришин, начальник слідчого віддiлу прокуратури Житомирської області.

Та дуже скоро з’явилася інформація про те, ніби прокуратура не виявила ознак злочину у діях міліціонерів. Сама прокуратура наразі не підтвердила ці дані — їх поширила прес–служба ГУБОЗ МВС. За версією ГУБОЗу, представники прокуратури нібито не встановили даних, які б вказували на наявність у діях посадовців МВС перевищення влади та службових повноважень. «Під час перевірки фактів прокуратура підтвердила законність дій працівників міліції, вони діяли в межах наданих їм прав та повноважень», — ідеться у повідомленні.

Як би там не було, це вже щонайменше друга скандальна історія, пов’язана з роботою житомирського УБОЗу. Громадськість іще не встигла забути стрілянину житомирського підрозділу в кафе «Шашличний двір», а нині — кафе «Арарат», де УБОЗівці чіплялися до офіціантки, а потім відстрілювалися з травматичної зброї від її захисників. Відтак підприємцям, які потрапили до списку, не слід очікувати на добрі манери правоохоронців із ломами, які в будь–який час можуть прийти і почати виламувати двері з коротким поясненням: «Це Паша з УБОЗу».

  • І нема на то РАДИ

    Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>

  • Вижити за лінією фронту

    Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>

  • Школа войовнича

    Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>

  • ЗалізоБЕТОНні докази

    Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>

  • Шукайте жінку

    Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>

  • Пані невДАЧА

    Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>