Тепер прихильники творчості Олександра Довженка можуть поповнити книжкові полиці його щоденниковими записами. Видання «Олександр Довженко. Щоденникові записи. 1939—1956 рр.» — результат кількарічної співпраці українських і російських архівістів, мистецтвознавців. Книжку випустило українське видавництво «Фоліо». Текст записів передали в авторському викладі російською та українською мовами з подальшим перекладом і розташували так, як він зберігається в особистому фонді О. Довженка. «Ця книжка відкрила для мене, наскільки трагічним і сумним було життя Олександра Петровича. Мені навіть було дещо прикро, що ми показали його саме таким», — поділилася голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург.
Як зауважують російські архівісти, постать Довженка знакова не тільки для України, а й для Росії. Загалом особистий фонд О. Довженка в Російському державному архіві літератури і мистецтва налічує понад 2,5 тис. одиниць зберігання, у тому числі — понад 500 рукописів. Творчий архів митця охоплює три періоди. Документи київського періоду загинули у київській квартирі Довженка. Усе, що залишилося, — публікації в пресі, які свого часу взялася збирати його дружина Юлія Солнцева. 1953 року Довженку запропонували сформувати його фонд у російському архіві. Однак зайнятість режисера змушувала відкладати здійснення запланованого. Після смерті Олександра Петровича пані Юлія передала весь його творчий архів до російського архіву з однією умовою: документи особистого характеру, щоденникові записи, листування не будуть оприлюднені до 2010 року.
Підготовка щоденників до випуску у світ була доволі трудомісткою й копіткою. Довелося відсканувати всі записники — понад 3 тис. зображень. Виникали труднощі з розшифровуванням записів воєнних років, адже Довженко писав їх непослідовно, зі скороченнями, деякі нотатки робив олівцем на шматках паперу. Однак найскладнішою виявилася текстологічна робота: під час перекладу було важливо зберегти своєрідні стиль, мовні особливості легендарного режисера. До слова, сам Олександр Петрович вважав себе передусім письменником, а вже потім — режисером.
Зі слів начальника управління Федерального архівного агентства Андрія Юрасова, опрацювання щоденників стане в нагоді тим, хто вивчає життя та творчість Довженка, історію культури. «У щоденниках помітне гостре вболівання Олександра Петровича за свій народ. Заразом бачимо, як на нього впливала російська культура і який вплив на неї мав Довженко. Лише повнотекстова публікація дозволяє повною мірою оцінити внутрішній світ, масштаб особистості, протиріччя, переживання, котрі нам залишив Олександр Петрович. Щоденники представляють не лише факти його біографії, а й свідчення очевидця щодо описуваних ним подій, критичні зауваження Довженка деяким діячам радянської культури».
Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач зауважив, що важливо випустити всі тексти О. Довженка, і для цього знову ж таки необхідне «плече» російських архівістів.
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
