На Захід у «Східному експресі»?

Впродовж останніх днів у зв’язку з «недольотом» Президента України до Москви, чимало ЗМІ обговорюють одну тему: чи зміниться пріоритетний вектор української зовнішньої політики з євроатлантичного, західного напрямку на східний, в бік Митного союзу. Адже рухатися одночасно у двох напрямках неможливо. Про це, до речі, відверто пишуть і самі російські аналітики. Пошлюся хоча б на одного з них, Сергія Фоміна. Ще 2005 року, у зв’язку з вигаданим спеціально для України проектом ЄЕП (адже Білорусь, Казахстан та Росія вже співпрацювали на той час у рамках Митного союзу), у статті «Росія, Україна, СНД: співіснування чи інтеграція?» Сергій Фомін відверто зазначив: «Повноцінне, без товарних вилучень і обмежень, одночасне перебування України у двох зонах вільної торгівлі – у рамках ЄЕП і з Євросоюзом – просто неможливе. Неможливо одночасно їхати у двох різних поїздах».

Варто нагадати, що на сьогодні й Україна, і Росія є членами СОТ, а у форматі СНД нарешті підписано багатосторонню угоду про зону вільної торгівлі. І що, локальних торговельних воєн із Росією від того поменшало?

Тож не про вступ до Митного союзу мало б ітися, а про денонсацію харківських угод щодо пролонгації перебування Чорноморського флоту РФ на території нашої держави. Либонь, під ті угоди теж сподівалися на якісь преференції з боку Росії та впіймали облизня. А питання денонсації (хоча б під тим приводом, що Росія не сплачує належну оренду) могло б стати сильним козирем у руках вітчизняної дипломатії.

Втім тут є ще один момент, можливо, найголовніший, про який сьогодні чомусь ніхто не згадує. 5 грудня 1994 року на Будапештському саміті ОБСЄ президенти Росії та США і прем’єр–міністр Великої Британії підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсю­дження ядерної зброї. І є в цьому документі, зокрема, такий пункт: «Російська Федерація, Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують перед Україною свої зобов’язання згідно з принципами Заключного Акта ОБСЄ утримуватися від економічного тиску, спрямованого на підпорядкування своїм інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином одержати якісь переваги».

Той факт, що сьогодні Кремль обіцяє Україні знизити ціни на енергоносії в обмін на вступ до Митного союзу, свідчить про дві речі. По–перше, нинішні ціни є свідомо завищеними, оскільки їх можна знизити без збитків для російської економіки. По–друге, така обіцянка і є економічним шантажем і тиском, а отже, Росія порушує взяті на себе міжнародні зобов’язання перед Україною. Тож наша держава має повне право і повинна винести це питання на розгляд ОБСЄ. Не сумніваюся, що в ті часи, коли Президентом був Віктор Ющенко, міністром закордонних справ – Борис Тарасюк, його першим заступником Володимир Огризко, а я працював заступником директора Першого територіального департаменту МЗС України, це було б зроблено. А от як вчинить влада нинішня?

Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ