Микола Жулинський: Нова редакція мовного закону рятує ситуацію

Поки Україною шириться «регіонально–мовна» лихоманка, спричинена скандальним Законом «Про засади державної мовної політики», небайдужі патріотичні уми ламають голову над тим, як зарадити ситуації. Як відомо, Віктор Янукович разом із президентським підписом під мовним законом «підкинув» ще й «пряника» — звелів створити робочу групу, яка вдосконалить «продукт» нардепів Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка. І така робоча група під керівництвом віце–прем’єр–міністра Раїси Богатирьової плідно попрацювала: зміни до мовного закону розроблено, обговорено й днями їх остаточно ухвалять. Учасник експертної групи й один з авторів розроблених змін, директор Інституту літератури ім. Шевченка НАНУ Микола Жулинський певен: якщо запропоновані правки Верховна Рада ухвалить, то ситуація з мовним законом докорінно зміниться. Принаймні місцеві органи влади більше не зможуть самовільно надавати будь–яким мовам статус регіональних. А українською обов’язково говоритимуть на вітчизняному телебаченні, у судах, армії та університетах.

«Ми не можемо ризикувати державною мовою»

— Пане Миколо, добігає кінця робота експертної комісії над змінами до мовного закону. Як думаєте, чи реально виправити ситуацію, яка склалася? Ось Павло Мовчан в інтерв’ю нашій газеті каже, що закон — надто цілісний і його потрібно лише відміняти — змінити не вдасться.

— Я вважаю, будь–який шанс потрібно використовувати, особливо коли йдеться про інтереси нашого народу. Знаєте, коли я летів на зустріч iз Президентом України у Форос, то вірив, що він усе–таки накладе вето на цей закон. Адже він очевидно суперечить, як мінімум, дев’яти статтям Конституції України. Але коли Президент у вступному слові одразу запропонував працювати над державною цільовою програмою щодо забезпечення повноцінного функціонування української мови, над створенням робочої групи й удосконаленням мовного закону в усіх сферах суспільного життя, на всій території України, я зрозумів: він закон підпише. І відчув: нам пропонують підсолоджену пілюлю. Звісно, не треба бути наївним і думати, що Президент не знав, який закон приймається, що він не дав на це «добро». Але й очевидне інше: Президент захотів зробити реверанс у бік іншої частини України.

Як можна на це реагувати? Можна, як відреагував Іван Драч: це образа нашої національної гідності. Можна було б махнути рукою і відмовитися від участі в цій робочій групі. З іншого боку, можна бодай спробувати цей закон змінити. І якось вплинути на ситуацію.

Звісно, якщо покласти руку на серце, цей мовний закон потрібно було б відмінити. Якби була гарантія, що в парламенті після виборів опозиція матиме 226 голосів, можна було б сподіватися на відміну цього закону. А якщо ні? Ми не можемо так ризикувати — потрібно врегульовувати існуючі проблеми вже зараз. Потрібно забезпечити конституційні гарантії українській мові.

— Як думаєте, ваші правки до закону і справді можуть усунути найбільші мовні загрози?

— Нова редакція мовного закону на сьогодні рятує ситуацію. Ми переробили закон десь на 40%. І навіть пропонуємо іншу назву — Закон України «Про порядок застосування мов в Україні». Головний плюс запропонованих змін у тому, що вони фіксують непорушний статус державної мови — у кожній статті про це є згадка. Якби вдалося прийняти зміни до закону, нас це цілком влаштувало б на перший час. За всі пропоновані правки не проголосують, звісно. Але велика частина їх, думаю, буде ухвалена. Адже запропоновані зміни — оптимальні. І проти них важко буде аргументовано виступати.

«Відповідальність за незнання державної мови має бути»

— Ви якось казали, що це буде варіант «і вашим, і нашим».

— Так і є, на жаль. А вся ця ситуація стала можливою тому, що свого часу в Україні не був прийнятий закон про українську мову як державну. Цим шляхом ідуть усі цивілізовані країни: спершу приймається закон про державну мову і лише затим — про мови нацменшин і регіональні мови. Я наводив президенту досвід сусідів — Польщі, Росії — там робили саме так.

Тому зараз ми й намагаємося прописати в прийнятому мовному законі всі конституційні гарантії всебічного розвитку і функціонування української мови — в усіх сферах суспільного життя, на всій території України. У відредагованій версії закону є навіть спеціальний розділ про державну мову. У наших змінах пропонується також розширення сфер застосування української мови, стимулювання захисту національного мовно–культурного та мовно–інформаційного простору. Ми також пропонуємо встановити відповідальність за недотримання закону.

— Невже і відповідальність за незнання державної мови?

— Так, навіть кримінальну! Є такі пропозиції, хоча вони ще не розписані. І немає чому дивуватися — це нормальний досвід. От візьмемо приклад Франції: у 1994 році тамтешній парламент приймає закон про французьку мову. І зобов’язує чиновників говорити державною мовою. Якщо ж чиновник порушує цей закон (навіть якщо він вживає іноземні слова, тоді як у них є відповідники французькою), то він може бути ув’язнений до шести місяців або присуджений до штрафу до 9 тисяч доларів.

— Звучить заманливо, але чи можливе таке в Україні?

— Зараз неможливе, але необхідне! І переконаний, що ми до цього рано чи пізно теж прийдемо. Бо якщо не буде відповідальності за виконання закону, то цей хаос триватиме й далі.

— І ви вірите, що такі пропозиції парламент може ухвалити?

— Ні, не ухвалить. Але днями буде знову засідання робочої комісії, і я буду на цих пропозиціях наполягати — щоб у законі була передбачена відповідальність за його недотримання. Мають бути ж колись прецеденти.

«Українська лишається домінантною»

— Добре, а які ще суттєві зміни ви внесли в закон?

— Повторюся: найважливіше — це надання пріоритету українській мові. За нашою редакцією, всюди державна мова є головною, домінантною. Використання державної мови є обов’язковим у судочинстві та діловодстві, у діяльності органів державної влади, Збройних сил, у сфері науки і освіти, рекламі. Державною мовою оформлюють документи, що засвідчують особу. Українською мовою так само, як і раніше, обов’язково дублюватимуть фільми. А для загальнодержавного мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться державною мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення.

— А поняття регіональної мови лишається? І що тоді закріплюється за нею?

— Звісно, поняття регіональної мови лишається. На ній поряд із державною місцеві органи влади зможуть вести діловодство. Тексти на бланках, квитанціях, квитках, таблички з назвами офіційних установ можуть дублюватися мовою нац­меншин. Мешканці матимуть право на одержання освіти регіональною мовою (з обов’язковим оволодінням державною, звісно). І щодо освіти, до речі, у нас є принципова умова: вища освіта повинна здійснюватися державною мовою. Якщо так буде, тоді батьки відведуть своїх дітей в українські школи.

— Зараз в Україні почалася справжня мовна епідемія, спричинена мовним законом. Невже і надалі будь–яка місцева рада зможе з легкістю обирати собі мову?

— Ви зачепили один із найголовніших пунктів змін, які ми вносимо. Передбачається докорінна зміна процедури надання мові статусу регіональної. За нашою редакцією, право порушувати це питання буде мати громада, яка нараховує не менше 30% населення (а не 10%, як є зараз) на певній території. Отже, громада звертається до облради з проханням порушити перед Верховною Радою питання про надання статусу регіональної певній мові на певній території. І парламент приймає відповідне рішення. Адже питання мови вирішується лише законами, а на це повноваження має лише Верховна Рада.

— А як же бути з уже прийнятими рішеннями в різних областях?

— Усі вони будуть відмінені, — місцева влада муситиме це зробити. Але ще що дуже важливо. Відповідальність за фінансування упровадження регіональної мови у певному пункті несе місцевий орган влади — обласна, районна чи сільська рада — саме вони повинні знайти кошти, щоб реалізувати свої ініціативи. І саме місцева влада найперше має подумати, чи варто їй це робити.

— А як бути, скажімо, із кримськими татарами? Їх 30% серед мешканців півострова не набереться?

— Питання щодо кримських татар порушувалося на останньому засіданні робочої групи, під головуванням першого Президента України Леоніда Кравчука. І зараз воно вивчається. Думаю, що в законі буде окрема стаття, яка передбачатиме особливий статус кримських татар.

«Не буде російська в Україні державною!»

— А чи є гарантія того, що перевага знову не надаватиметься лише російській як регіональній?

— Якщо говорити начистоту, то в прийнятому мовному законі дуже чітко видно, що йдеться аж ніяк не про задоволення мовних потреб національних меншин України, а про впровадження саме російської мови.

Я вважаю, що це зрадницька політика нашої Верховної Ради на чолі з Партією регіонів, яка, складається враження, в цьому плані працювала на інтереси північного сусіда. Не хочеться вірити, але мимоволі замислюєшся над тим, чи ця політика не спрямована на федералізацію, регіоналізацію України. Що призведе до розчленування України. А це зазіхання на державний суверенітет. І цей закон цілком у руслі реалізації програми діяльності «Русского мира».

Що відбувається зараз в Україні? Всюди йдеться про визнання регіональною мовою російської — і тільки. Йде продумана, чітко спланована і координована з Росії політика впровадження російської мови. І ні про які інтереси нацменшин не йдеться!

Спершу розширюється коло тих регіонів, де російська стає регіональною. А потім кажуть: подивіться, скільки в Україні прихильників російської регіональної мови. Вона повинна стати державною! Але їм це все одно не вдасться, що б вони не робили. Не буде російська мова в Україні державною! І наші зміни до мовного закону — ще одна пересторога для цього.

— Деякі західні обласні ради апелюють до Конституційного Суду з вимогою дати оцінку його правомірності. Як думаєте, цей шлях може принести якісь результати?

— Я не бачу в цьому сенсу. Ще в 1999 році КС казав про доктринальну роль української мови. І більше нічого нового не скаже. Тим більше — у нинішньому складі. Конституційний Суд повинен був ще раніше зазначити, що цей закон не відповідає Конституції України, що він має бути відмінений. Якщо КС цього не зробив досі, не варто сподіватися, що зробить нині.

— Які подальші події чекатимуть на відредагований мовний закон?

— Днями має відбутися засідання робочої групи, де остаточно ухвалять за­пропоновані правки. Цей проект змін напередодні був надісланий у Національну академію наук України — і вона вже дала свій схвальний експертний висновок. Далі проект погоджується з Президентом, передається уряду. А потім зміни до закону має розглядати Верховна Рада.

— А які гарантії, що пропоновані зміни ухвалять?

— Усе залежить від Президента України. Якщо він буде наполягати, то Верховна Рада закон прийме. У Януковича немає іншого виходу: він же мусить капелюхом помахати і перед іншою, «українською», частиною України.

Президент пообіцяв, що обов’язково доб’ється ухвалення змін до цього закону. І, мовляв, зміни до закону будуть розглянуті ще цим складом парламенту. Він так і сказав: «Обіцяю, що за ці зміни проголосує не тільки Партія регіонів, а й опозиція». Побачимо.