Юрій Стець сподівається на конструктивний діалог у Верховній Раді. (Фото з сайту molbuk.ua.)
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори.
— Юрію, які питання розглядатимете на засіданнях найпершими?
— Кожен день «підкидає» якісь нові питання, які треба виносити на порядок денний Комітету з питань свободи слова. Минулого вівторка, скажімо, знімальна група каналу ТВі хотіла записати інтерв’ю з директором державної резиденції «Залісся», той почав виштовхувати журналіста Дмитра Гнапа та оператора Кирила Шапаря, вихоплювати камеру, в результаті її пошкодив. Такі питання — про перешкоджання діяльності журналістів — будемо розглядати у першу чергу.
— Чи вважаєте, що у Комітеті з питань свободи слова, де є провладна більшість, можна дієво захищати права опозиційних журналістів та ЗМІ?
— Відповісти на це питання можна тільки після того, як уже спробували щось зробити. За свої дії і дії комітету звітувати перед журналістами буду через два місяці. У Верховній Раді загалом провладна більшість не хоче розглядати жодного законопроекту від опозиції. Але сподіваюся, що буде реально конструктивний діалог.
— Скептики переконані, що допоки люди не вийдуть на вулиці, більшість журналістів не буде протестувати проти свавілля свого начальства та чинної влади; мовляв, опозиційність виражають тільки ті, чиї власники це дозволяють робити. Що ви думаєте з цього приводу?
— Я не поділяю цієї точки зору. Є багато журналістів, яким не дозволяли говорити правду, — і вони йшли працювати на інший канал. Усе залежить від конкретної людини, не важливо, журналіст це чи політик. Людина або готова йти на конфлікт зі своєю совістю, або ні.
— Що буде із законопроектами, за які відповідає камітет? Які з них розглядатимете першими?
— Коли я йшов у Верховну Раду, вірив, що парламент, у першу чергу, законотворчий орган, а не публічна площадка для того, щоб робити політичну кар’єру. Напевно, мене можна було побачити частіше на засіданнях комітету, а не у залі Верховної Ради. Бо мені не подобаються шоу, які влаштовують Чечетов і інші депутати.
Ви не уявляєте, наскільки ми відстали від затвердженого на нинішній рік плану засідань комітету. Я бачу готовність депутатів, незалежно від фракцій, працювати у комітеті. Тому сподіваюся, у нас буде кворум на засіданнях і ми ситуацію виправимо.
— У комітеті зараз один із найсуперечливіших законів — про квоти на українську музику і вітчизняний продукт у радіо– і телеефірі, уже прийнятий парламентом, але повернутий Головою Верховної Ради на узгодження цифр. Ваша позиція: у телеефірі має залишатися 50 відсотків вітчизняного продукту, як є; 25 — як виписано у повернутому на доопрацювання законі?
— Суть цього питання не у тому, що я скажу 99 відсотків чи 95, а в підходах. Для мене Україна — це прапор, гімн, життя моє, моїх батьків, дітей. І я не розумію будь–яких спроб визначити, скільки має звучати у теле– та радіоефірах української мови. Її має бути стільки, щоб усі розуміли, що Україна — це самодостатня незалежна країна, а не така, що опинилася на межі зникнення. Зараз я бачу залаштункові спроби наших «друзів»–росіян розхитувати човен нашої державності, вони хочуть його перевернути, зокрема і за допомогою подібних законів.
— Щоб запрацювали законодавчі норми про квоти (на українську мову, на дитячі програми), треба, щоб паралельно діяли податкові пільги. Чому, на вашу думку, депутати останнього скликання, зокрема медійники, не ініціювали написання законопроектів про запровадження таких пільг?
— Особисто я розробив законопроект (добиватимусь його розгляду в сесійній залі) про запровадження податкових канікул для студій, продакшнів, які виробляють телепродукцію про українську культуру та історію. Зрозуміло, що його прийняття внесе певний дисбаланс у бюджет країни. Для парламентської більшості саме у цьому питанні, найімовірніше, будуть важливішими бюджетні гроші. Бо більшість не думає про ціліснісь країни, не розуміє, що без мови, культури й історії не буде держави. Хочеться вірити, що такі податкові пільги запровадять уже з прийняттям бюджету на наступний рік.
— Що буде із законопроектом про суспільну мораль, який називають одним із можливих засобів запровадження цензури? Ви особисто «за» чи «проти» існування Національної комісії з питань суспільної моралі?
— Я переконаний, що існування подібних комісій, за рахунок платників податків, — один із можливих засобів запровадження цензури. Різного роду «байки» моралісти–посадовці розказують заради того, щоб довести легітимність свого існування. Вважаю, їх потрібно позакривати. Зокрема й комісію, яку очолює Василь Костицький.
— Чи збираєтеся балотуватися у народні депутати знову, за списком чи по мажоритарному округу?
— Зараз ми не знаємо, як буде виглядати закон про вибори. У кулуарах Верховної Ради й адміністрації Президента говорять, що наші опоненти від влади розмірковують про проведення парламентських виборів у 2015 році разом із президентськими. Провладна більшість може не переносити дати виборів, але дозволити брати в них участь політичним блокам.
«Народна самооборона» і Блок Юлії Тимошенко підписали документ, який засвідчує, що діятимуть як єдина політична сила. Про це на спільній прес–конференції повідомили Гримчак та Турчинов. Ми є партнерами. Очевидно, якщо закон буде у нинішньому вигляді, плануватиму похід і по мажоритарці і по списку, якщо своїх коректив не внесе рішення Конституційного Суду. Якщо у виборах дозволять брати участь блокам, зміняться і попередні домовленості між керівниками політичних сил та окремими політиками. Оскільки різних «якщо» дуже багато, предметно і конкретно стосовно участі у виборах я зможу сказати десь у серпні.
— За вашими прогнозами, як розвиватиметься ситуація навколо Юрія Луценка, керівника «Народної самооборони»? Чи лишається якась ймовірність того, що йому вдасться взяти участь у парламентських виборах?
— Ви знаєте, мене не хвилює, чи зможе Юрій Луценко взяти участь у парламентських виборах. Головне — щоб його випустили на волю. Ті, хто чинять над Луценком судилище, яке протизаконним визнає вся Європа, — просто виродки. Юра для мене, найперше, — це друг. Мене хвилює його здоров’я, його життя. Дуже хочу просто зателефонувати йому, зустрітися і поговорити.
— Ваші тили — це «5 канал», найбільше симпатиків у якого було під час і відразу після Помаранчевої революції. Поступово втрачаючи статус опозиційного, мовник кілька разів «косметично» пробував оновити ефірну сітку. Цього тижня стартували маштабні зміни. Ви, генпродюсер каналу, яких результатів очікуєте від рестарту?
— Я точно знаю, усі, хто б не був при владі: Кучма, Ющенко, Тимошенко, Янукович — були не задоволені «5 каналом» і казали, що він є опозиційним. Усі опозиційні сили говорили і говорять, що канал мало уваги приділяє їм. Якщо такі оцінки журналісти утримають — я буду пишатися. А очікую я появи більшої гостроти. Бо Україні як ніколи потрібні правда і свобода слова. «5 канал» був попереду тих, хто відстоює свободу слова, сподіваюся, і залишатиметься у числі перших.
— Наскільки законне суміщення вами депутатських повноважень і виконання генпродюсерських функцій?
— Згідно зі змінами, які було внесено у закон про корупцію, я жодного рядка українських законів не порушив. Генпродюсером каналу я працюю на громадських засадах — займаюся творчою роботою. У мене немає жодного документа, який мене пов’язує з «5 каналом». Я є членом наглядової ради за згодою — це діяльність без фінансових зобов’язань з боку каналу. Ніяких фінансових винагород від «5–го» я не отримую.
— Ви хочете сказати, що генпродюсером працюєте, а грошей за цю роботу не отримуєте?
— Я досить забезпечена людина — і цього не приховую. Коли йшов у Верховну Раду, показав усе, що у мене є: будинок, яхта, машина. Свою декларацію про доходи я постійно викладаю у мережі «Фейсбук». Мій фінансовий стан дозволяє мені співпрацювати з «5 каналом» на тих умовах, які є. Бо це — моя сім’я, більша частина мого свідомого життя, тут мої друзі, дружина, мої діти тут бувають ледь не частіше, ніж у дитячому садочку та школі.
— Другом ви називаєте власника «5 каналу» Петра Порошенка. У чому проявляється дружба?
— Це нормальна чоловіча дружба. Ми досить часто зустрічаємося сім’ями, їздимо час від часу у гості, всі разом, із дітьми, відпочиваємо. Від Петра Порошенка за короткий час я багато чого навчився, він є для мене авторитетом.
— Якщо вам кажуть, що ви є лобістом інтересів «5 каналу», що відповідаєте?
— Я завжди буду лобістом «5 каналу», якщо йдеться про забезпечення прав журналістів та виконання професійних обов’язків. Я із задоволенням буду лобістом каналу «Інтер», якщо його журналісти звернуться і скажуть, що їх змушують говорити те, що вони зараз озвучують в ефірі.
Юрій Стець, 36 років.
Народився на Тернопільщині. Закінчив Чернівецьке училище мистецтв, Харківський політехнічний університет.
З 2002 року — генпродюсер ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ» («5 канал»).
З 2007 року — член наглядової ради «5 каналу», народний депутат, член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона».
23 лютого 2012 року обраний головою Комітету з питань свободи слова та інформації , до цього був його секретарем.
Генпродюсер «5 каналу».
Заслужений журналіст України (2005).
Одружений, батько трьох дітей.
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
Національна спілка журналістів України, редакційні колективи газет і журналів неодноразово зверталися до керівництва «Укрпошти», уряду з вимогою навести порядок у цій важливій сфері суспільного життя. Ці проблеми порушувалися на спільних нарадах «Укрпошти» і керівників друкованих засобів масової інформації, але позитивних зрушень ми так і не дочекалися. >>
